День поспішав за обрій і котив
поперед себе диск огненний сонця,
збавляв шалений темп, губив мотив
і блискотів прощально у віконцях.
Запалювали люльки димарі,
пихтіли в чисте небо теплим духом.
Давно поснули мухи й комарі,
бо холодно, тож не гули над вухом,
лиш зрідка голос птаха долинав,
та й знову обіймала райська тиша.
Яскраві барви вечір поглинав.
Спалахували зорі. Місяць вийшов.
Повільно вечір плив, як мед густий.
Нірвана... Але враз прийшла до тями:
за мирні миті – Господи, прости! –
на фронті платять кров'ю і життями.
Благословенний спокій і ось ця
краса блаженно-чиста, пасторальна,
все завдяки нескореним бійцям,
в яких щодень – війна... на смерть... реальна...
І хвиля смутку. Й звичний епілог –
благання до Небес, слова молитви,
щоб захистив захисників наш Бог...
– Ти бережи їх, Спасе, в кожній битві!
2018 р.
Саме він написався на одному видиху.
Нині зовсім не маю можливості писати, завалена терміновою роботою. Хіба якась думка спонтанно заволодіє мною і швидесенько вляжеться на папері.
Рада тобі, моя хороша.
Я з вдячністю читаю Ваші відгуки, Михайле, критику, зауваження. Ви - один з небагатьох, хто не пропускає халтуру
чи "ляпи". І це дууууже цінно.
Завжди Вам рада.
Так, пані Валентино, важкий час настав... хоч легко нам ніколи не було. Та наш тягар не йде в ніяке порівняння з тим, що терплять наші вояки. Тож тримаймося і молімось за них.
Це ж так правдиво і так боляче... І не радіється,правда,бо ж як,коли за цей "благословенний спокій" платимо тривогами і слізьми...Приєднуюсь і нехай будуть почуті молитви і благання!!!Велике людське спасибі Вам,дорога Світланочко!!!Чудові рядочки,заслуговують найвищої похвали!!!Щасти в усьому!!!І миру нам, на даній Богом землі!!!Щиро з теплом і повагою до Вас і Вашого твору