Нікого в домі, лише я сама…
Таке буває раз в десятки років.
В кімнаті – літо, за вікном – зима,
В кутку сидять, обнявшись, тиша й спокій.
Годинник часу задає свій ритм,
Здивований, що врешті його чують.
Шукає думка вхід у лабіринт,
Уривки фраз в свідомості кочують.
Незвичний стан, якого так жадав,
Застав зненацька й дещо ошелешив.
Мету він з планами безжально розмішав,
Щоденність звичну зовсім не полегшив.
Той стиль життя, що склали вже роки
Не змінить, видно, самоти година.
Мов очманілі, шастають думки…
«Та де вже всі?!» - перемага єдина.
І гарно, і цікаво,ЮНата! А я давно живу одна: і вчора,і сьогодні,й завтра...В будинку сумно, за вікном зима,ще ж тільки грудень,а буде ще і січень,й лютий...
ЮНата відповів на коментар геометрія, 18.12.2018 - 22:06
Дуже вдячна Вам за відгук! Справді, ми зазвичай прагнемо побути на самоті, не усвідомлюючи, що треба цінувати той стан неврівноважено-шумного, неспокійного життєвого виру... Миру в душі Вам, Геометріє!