***
Не думаєш зранку про милу свободу,
Лиш очі відкрий і гайда споживать:
Насипиш розчинної кави у воду,
І штучність гірку до горлянки вливать.
А в вийдеш із дому - не глянеш на небо,
На золото крон і прозору блакить,
Яка пора року, воно тобі треба,
Коли у кишені мобільний пищить?
Відчуєш, не свіжість осінньої миті,
А штучних парфумів ненависний шлейф,
Відкинеш себе і емоції в воду
І зникнеш у вирі безликих людей.
Та й нащо читати поезію й прозу
Про честь і натхнення, про дружбу й любов,
Якщо щонеділі показують шоу
Заради якого не спати готов!
Для тебе знання - пуста трата часу,
І мову не ладен свою пізнавать.
Збираєш калорій баласти у масу,
Ти цим намагаєшся світ підкорять?
Любиш тварин? Лише тих, що в квартирі,
На дворі в них ладен життя відібрать?
Де серце твоє, схаменися людино,
Для чого жорстокість в природі зчинять!
Щоранку, щодня і увечері тихо
Ти ходиш безликий у сні й наяву,
А іноді дійсно стає мені дико,
Що в світі такому усе ще живуть!..
