Маленькі ручки,сльози на очах,
Моменти смерті в їхніх оченятах...
Діти війни,діти війни, чого в житті
своїм вони зробили?
Що вони встигли?
Що вони встигли?
Їм би літати в мріях мальовничих,
дивитись книги і ловити миті..
А не вбивати їх,не бити й катувати.
Вони-малеча,ще як янголятка.
Вони не можуть ножа в руки взяти,
не можуть вбити,здати чи продати...
Вони дарують посмішки й словечка:
"А я вам дякую,що тут взе не позеза"
Маленькі ручки,пишучи листа..
Малюють небо,маки процвітають,
Летять лелеки,в гнізда повертають...
Вони маленькі,але так бажають,
щоб не стріляли й всі були живі...
І через біль,що вони потерпають...
Вони живуть і миру лиш бажають...
P:SЛюди,війна безпощадна і нещадно забирає маленьких,усміхнених дітей,які почали жити.нікого не можуть вбити,але й не мають змоги захистити себе. Цінуйте життя,як його цінують діти!
