Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Гагарка безкрила: Куди подівся Усама? - ВІРШ


Гагарка безкрила: Куди подівся Усама? - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 19

Пошук


Перевірка розміру




Куди подівся Усама?

— Усі справи привела до ладу? — Атож! — І задуми впорядкувала? — Ще б пак! — Будеш гідним членом суспільства? — Без питань! — І що плануєш робити? — Піду вигуляю нові ботильйони! І, вискочивши за огорожу, Вдихнувши повітря на повні груди, Я зустріла на вулиці знайоме лице: «Агов, Жека! Довго ще сидітимеш "На березових бруньках"? А якщо ти — зірка Єрусалиму, Чому тебе досі не каменували?» — Кричу до кучерявого юнака, Що поволі перебирає ноги. Жека втупився в свій пакет, І киває сам до себе. По ньому одразу й не скажеш, Чи він помітив, що говорить Не з собою: «Ти сама жива лише тому, Що другий тиждень Висиш на бруньках, топлячи не знати що. У всьому винна зустріч випускників, ти скажеш, Намагаючись розвінчати про себе міф, І я готовий, повір, Прийняти твій аргумент» А зустріч випускників Лише нас двох узріла. Біда в тому, що замість всіх відсутніх рук Довелось підіймати тости лише двома. «Але я, повисівши на бруньках, Тепер на Бат-Ґалімі засмагаю, Сонце в жовтні найневинніше» «Подумай, а де всі інші: Або на півставці, або на ф'ючерсах, А хто з нас не хотів бути у президента, Як Йосиф у фараона? Але їм і близько не так добре, як нам, Бо ми — на святій землі» — втішає Жека. «Послухай, що я бачив сьогодні: Ганімеда в обіймах Зевса І Дафніса в обіймах Пана, — А тепер знайди різницю» — сміючись, він питає. Напустивши серйозний вираз обличчя, Я зачитую вирок: «Содом в обіймах Гомори» Жека схлипує. Жека гикає. Жека не хоче протверезіти. «А щоб тебе гог-магог і гайдамаки! Приведи себе до ладу! Будь гідним членом суспільства! Борися до останнього! Реалізуй себе!» — Торочу завчене казна-що, І клацаю у нього перед очима. «Поки ти ще реагуєш, послухай мене. В останню путь я проведу залюбки, Але себе забрати не дозволю. Я сьогодні була на ринку, уяви, І споглядала ту саму сценку: По завершенні робочого дня Торговці перекинули столи з овочами-фруктами, Виконуючи заповідь: «що впало, те буде біднякові», І ринули сіромахи з усіх сторін збирати недобитки. Але скільки там було помідорів! Один так тріснув, що надвоє розколовся, І я зненацька впізнала себе, І пелена з очей моїх спала, Я сказала собі: досить мееси машеени, Треба жити далі» Киваючи аж надто бадьоро, Жека ляскає в долоні, і кричить: «Тоді ходи бігом, Я познайомлю тебе зі своїм дідом! Він кумедний, всіх веселить!» Верстаючи степи-діброви, Ми доклали зусиль і досягли мети: Показує Жека якогось сивака, Що сидить за живоплотом Поряд з його матір'ю. Відкланявшись, звертаюсь до Ж: «Ти як був щукою, так нею й лишився! Я ж добре пам'ятаю, що за обома твоїми дідами Кади(шува)ли давним давно» Він знизує плечима: «А це новий, нічого не вдієш» І заводить старий про те, Що нарешті діждався жовтня. «А що такого в жовтні будете поробляти?» — я питаю. «Кахи-кахи. Кахи-кахи! Від сусідів почуєш, що я тут вироблятиму!» Спантеличена, киваю до товариша: «Хіба це не... санябенладен? У нього коли питали про плани, Він заявляв: «Почуєте про них у випуску новин» Жека потилицю чеше, Наче й сам засумнівався, Що за діда відкопав. «Він чи не він, а я ручаюсь: він нормальний. Працює в сервісі «монтаж і чистка коминів», І ще в одній пекарні випікає хліб з інжиром. Який у цьому фундаменталізм?!» Ввійшовши до хати, я одразу чхнула, І санябенладен вилаяв мене. Мої щоки спалахнули, Захотілось тікати і, ридаючи, Кликати на допомогу. Аж раптом кицька вилізла нізвідки, І надзюрчала під шафу. Старий сміється, аж за боки хапається. «То мені на вашій фазенді і чхнути не можна, А кішці можна все?» І санябенладен ще раз вилаяв мене, Але вдруге це прозвучало якось Безапеляційніше, Так, наче все життя я це чула-чувала, І лиш тепер розібрала слова. «Роззуй очі, Ж, це він, кажу тобі. А лається лише для прикриття» — Йде обертом моя голова від знахідки. «І навіщо ти мене привів? Я ж ненавиджу котів» — І відходжу маленькими кроками З території великого вождя. «А ти чула, що в Стамбулі, в мечеті Живе кішка-акушерка? Самиці з усього міста збігаються до неї, І вона приймає в них пологи, І живе там їх безліч, І їх не проганяють» — він взиває До сентиментальності широких мас, Намагаючись її вживити мені. «Жах та й годі! Лишень уявити, алладіни моляться, А кицьки труться об них І хвостами б‘ють по голові, А ті терплять. Твій снбнлдн дідо розвів тут Стамбул» — Кажу, затремтівши. «Від захвату чи страху?» — питає Ж, І ми верстаємо у невідомість вулиць, Що схожі одна на одну як дві краплі води. «Ю, невже й тобі не віриться, Що американці могли ліквідувати Цього heaven-sent смертного?» — Починає Жека Активно жестикулювати. «Та ні, куди їм! І в Сараєво не вірять. Тільки й чекають його сигналу, І почнеться «запрягайте коні в шори» І «закатайте рукава». Я тоді не зможу захистити ні тебе, ні Натки. Капець тобі буде. Та вона, якщо склала два і два, уже пакується В космічну капсулу» «Не побивайся так за мене. Не шмендрик я, і не шлімазл, Я — справжній бейзер хає, І, якщо ти досі не знаєш, Рід Гальпернів походить З дому самого Давида» — пирснув Ж Для достовірності. Тому й уболіваю за снбнлдн, ледь не вирвалось, Та прагну прожити хоча б добу, Не викликаючи підозр у мирного населення. «Хто ж не знає! Прикарпаття гуде, Буковина вже скоро, Бо чули всі, що ти — шлімазл зірка Єрусалиму. Не буде тобі капець, а там буде видно!» — І собі активно жестикулюю. «Припустимо, що я міг би Симпатизувати фундаменталістам З огляду на те, що є ненависть безпідставна, А є чітко сформульована...» — Проявляється його репертуар, Як на зустрічі випускників. «Роззирнись! Всім, куди не плюнь, хочеться любові, Але любов — це не переможний парад, А ламане алилуя» — цитує Жека, Витріщаючись на закохану пару В черзі у закладі Швидкого харчування. «Про любов передайте далі, А мені — оте заварне З родзинками»

ID: 813104
Рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 08.11.2018 17:54:24
© дата внесення змiн: 08.11.2018 20:03:40
автор: Гагарка безкрила

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (29)
В тому числі авторами сайту (4) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.

Нові твори