Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Коли жінці сорок п`ять / проза/ - ВІРШ


Ніна Незламна: Коли жінці сорок п`ять / проза/ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 22

Пошук


Перевірка розміру




Коли жінці сорок п`ять / проза/

Ніна Незламна :: Коли жінці сорок п`ять / проза/
/ з гумором/ Коли жінці сорок п`ять , вона ягідка (опять)/ Так в народі всі ( судачать ) й на весіллях і на дачах. Й на городах молодиці, вбрані у гарні спідниці. Часом колінця покажуть, лице кремами намажуть, вії, що то вже сказати, тоді й справді не впізнати, скільки їм, чи сорок п`ять , можна дати й двадцять п`ять, як периночки скриплять….. Як у парі жити , то і не тужити, а як самотність - сум долає і душенька все страждає… Пора року чи погода, й ні до чого її врода, гляне похапцем в люстерко і відразу тілу терпко. Сама гарна, все при ділі і роки давно вже зрілі. І красуня, в грудях пишна, як на весні квітуча вишня. Щічки - яблучка рум`яні, що й сказать, роки, ще славні. А уста, не мов малинки, хто б зібрав із них краплинки, тоді б напевно не покинув… Шкода , а час, так швидко плинув. Так собі гадала…… І наша Поліна, часто стояла біля млина, гладила голі коліна . Вбралась файно, поспішала, груди намистом приклала, щоб іще здались пишніші, хлопці ж будуть сміливіші… Ледь - ледь влізла, в вузькі шорти зелененькі, все ловила погляди, чоловіки гарненькі. Чомусь проходили все поряд, лише кидали дивний погляд, Та тож напевно заздрість їх їла, вважала так собі Поліна… Ось, виглядала сусідку, ну, ту, що привозила влітку, знайомого генерала, саме у парку гуляння, музика чарівно грала. День при дні , навіть вночі, як лежала на печі, те бажання не сховати, привела б його до хати… - Генерал, - неначе марить. Чи то тиск у мізки вдарить. Так про себе дуже часто шепоче… Страждає душенька, побачить його хоче… Чи то душа, то певно тіло, від спогадів чомусь мліло. Пригадала цілунок в щічку … І як ходили на річку… Є на що там подивитись… От би ледь - ледь притулитись… У обійми б, мов в полоні - ночі б не були холодні. І в уяві з ним у танці, що там молоді (засранці) ті шалені дівки - щебетухи, налітають немов мухи й корчать із себе невинних, від усмішок безпричинних…. Куди Їм до генералів, хай попробують капралів, нащо високо літали, адже можна й низько впасти… А потім закриє очі, згадає вечори дівочі…Ото лихо плинув час….Вогонь кохання той погас…Чом доля іншій віддала , чому її не спитала… А ті очі немов небо…Та кому була потреба, їх озерце осушити…Нема з чого воду пити … Й боротись було не сила… Коли його тоді (спросила)… А він очі геть відводив, наче туман в них заходив, іскри й блиск, десь погас… Лиш сказав, - На все свій час… Часом взимку, як морози, проливала гіркі сльози, часто в вікно виглядала, адже все ж його кохала… Вже й весна і першоцвіти, як то було не радіти… Щебет птахів і соловейка… Біля вікна все одненька… І небо синь їй усміхалась , а вечорами прислухалась… А мо» вже й справді прийде сусідка, від радості вона мов квітка, відчинить двері й запросить в любу годину, нехай би мала вже родину, а то одна, як перст на світі, десь загубилась у суцвітті. Роки летіли, як птахи у вирій, в неї думки, як би ж то люди щирі… Та й не судили в її сорок п`ять… Як би ж то знали, як важко чекать… Щоб було з ким ввечері погомоніти, як надоїло самій крижаніти, тулитись до ледь теплої пляшки з водою… Де ж ті роки, що була молодою… І піч не піч, чомусь весь час тухне, а за вікном вже осінь, дощ не вщухне… І одинокість їсть настрій, сум навіває… І все одна… І серденько страждає… Неначе шелест, листя спадає до вікна…. І знову хтось наче шкребеться… Здригнулась, - Це ж треба, приверзеться…. Та все ж поглянула в вікно… Цього чекала так давно… Він під дощем… Під серцем щем .. і швидко до дверей, вмить зашарілась. Від погляду відразу вся зігрілась…. Нарешті й без сусідки, прийшов сам.... Не вірячи своїм очам, ледь на стілець присіла…. В душі то, так раділа…Ті чорні очі, як вогонь палали та лиш не знати, чи й справді покохали? Ховався сумнів, кидала ніжний погляд, як тепло й добре коли поряд….. Стікали краплі по шибці одна за другою… Він доторкнувсь до чола рукою…. - Ось вибач це тобі і ось цукерки у пакеті…. Поглянь на мене не тримай в секреті… Свої почуття, до мене , я так мріяв бути разом… Іще тоді ,як ми гуляли садом…Пригадуєш , - на вухо шепотів, - Я згаяв час, зізнаюсь так жалів, що не насмілився тобі сказати… Гадаю зорі, нас мають поєднати… Хоч зараз й осінь, й дощ хлюпоче… Радіє серденько, пізнати щастя хоче….. - Спитати стільки йому літ? Ні! Мабуть, робити це не слід…. Роки… І скроні в сивині… Та чомусь рідні вже мені… Вона літала у вирій думок та викинула сумнівів жмуток і пригорнула до себе ніжно, лагідно дивилась. В його очах неначе утопилась. Уста медові бувають і в сорок п`ять… Не дарма кажуть, то ягідка (опять). 08.10 2018р

ID: 813084
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.11.2018 15:36:55
© дата внесення змiн: 08.11.2018 18:39:38
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 24 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Ганна Верес, Світлая (Світлана Пирогова), Капелька, Любов Таборовець, Valentyna_S
Прочитаний усіма відвідувачами (177)
В тому числі авторами сайту (40) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Сторінки (3):  назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Міла Перлина, 05.02.2019 - 18:51
12 12 Майстерне володіння словом flo12 39 39 39
 
Ніна Незламна відповів на коментар Міла Перлина, 01.01.1970 - 03:00
Рада,що завітали!Щиро вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 
YarSlav 2018, 01.01.2019 - 16:10
apple fright apple give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар YarSlav 2018, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! 23 21
 
Наташа Марос, 30.12.2018 - 22:27
31 flo31 31 ...ось так буває, але добре, коли щасливі!!! 16 16 hi flo12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наташа Марос, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 
Вона ягідка оп'ять.Звісно,уста медові, п.Ніно.Який позитивчик я получив від такої прози.Дякую і вибачте,що так довго пропадав.З величезною повагою,Володимир.
 
Ніна Незламна відповів на коментар Володимир Олійник, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Рада,що сподобалась проза. give_rose 21 22 22
 
Мельник Галина, 04.12.2018 - 20:46
Супер! Мені сподобалось! 12 flo26 021
 
Ніна Незламна відповів на коментар Мельник Галина, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую Вам! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Ольга Калина, 30.11.2018 - 08:54
12 12 Цікаво.. Сподобалось.. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Олічко! 21 22 22 give_rose
 
Ольга Калина відповів на коментар Ольга Калина, 02.12.2018 - 11:58
Рада Вас знову бачити. Міцного здоров"я і гарного настрою!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Олічко! Навзаєм! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Haluna2, 14.11.2018 - 08:06
Захоплююча розповідь! give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Haluna2, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Вам! give_rose 21 22 22
 
Дещо відредагував би в тексті...
Цікаво! Кумедненько! Колоритно! smile 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Володимир Білозерський, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за пораду.Всього найкращого Вам! give_rose 21 22 22
 
ВАЛЕНТИНАV, 10.11.2018 - 20:13
Десь подівся мій коментар...

Писала що сподобалось! 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар ВАЛЕНТИНАV, 01.01.1970 - 03:00
У мене на моїй сторінці є , Не хвилюйтеся, це під твором немає. Сайтом напевно будуть заніматися. Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 
ВАЛЕНТИНАV, 10.11.2018 - 20:03
Ото й чудово, що чудово закінчується!
Дякую моя люба, сподобалось!

give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар ВАЛЕНТИНАV, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую. Рада за Вас. give_rose 21 22 22
 
ТАИСИЯ, 10.11.2018 - 12:55
12 biggrin 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар ТАИСИЯ, 01.01.1970 - 03:00
Как говорится Бог любит троицу biggrin ОГРОМНОЕ СПАСИБО!!! 23 23 23 23 23
21 22 22
 
ТАИСИЯ, 10.11.2018 - 12:53
Браво!
 
Ніна Незламна відповів на коментар ТАИСИЯ, 01.01.1970 - 03:00
give_rose give_rose give_rose give_rose give_rose
 
ТАИСИЯ, 10.11.2018 - 12:50
Вот и Слава Богу!
Прочь ушла тревога!
Слёзы были не напрасны...
Обрела Полина счастье! 16 12 biggrin friends friends flo36 flo26
 
Ніна Незламна відповів на коментар ТАИСИЯ, 01.01.1970 - 03:00
Большущее спасибо! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Lana P., 09.11.2018 - 22:50
12 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 

Сторінки (3):  назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед
Нові твори