Привіт…Привіт тобі…Ти модний знов по світу?
До Відня, Праги, Риму…Потім у Мілан?
А я ось з дому вже, та вкотре в АТО їду,
Був під Дебальцеве і захищав курган…
Така чудова борода і стильний одяг,
У кожнім русі видно впевненість в собі…
Що там? Війна ще йде… Шкарпетки мокрі, протяг,
Та раз на тиждень гірко плаче дощ вночі.
Гарненька зачіска…А в мене друг з Волині,
Він, під один стриже усіх нас гребінець,
Два роки майже, із перервою, донині…
Чому з перервою? Та вхопив був свинець.
Круті тату на шиї…Окуляри «PRADA»?
А в мене з всіх тату один лиш є тризуб,
Він там де серце в грудях, вибитий на пам`ять…
Хто набивав? Нема вже…Вбитий літом, друг.
Чи є медалі в мене? Мої нагороди,
Осколки два маленькі, в руку та плече…
Болить питаєш? Тільки в дні негоди,
Тоді і ниє часто, крутить та пече.
З прикрас у мене тільки, жовто-синя стрічка,
Мені колись її кохана в бій дала…
Як звати дівчину? Марія…Ох, Марічка,
Вона в санчасті в нас і досі медсестра.
Шикарні туфлі легкі...Шкіра італійська…
А я в цих берцах взимку, влітку і в дощі
І сплю в брезентових хоромах коли нічка,
Спокійна видасться без криків й метушні.
Тобі пасує борода…А я той тиждень,
Не міг голитися, не було в нас води…
Буває тАк із того боку, ворог тисне,
Що лиш рятує Бог…Та зрідка молитвИ.
Ну все…Бувай-давай, підходить он мій поїзд,
Тобі на захід, у Європу…Я на схід.
Життя мов казка дивна…Нереальна повість…
Нехай щастить нам всім…Європі там привіт.
