Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата: КУРКА БІЛА, КОТИК ВУСИК ТА ПЕС ЖОВТА ПЛЯМА - ВІРШ


Крилата: КУРКА БІЛА, КОТИК ВУСИК ТА ПЕС ЖОВТА ПЛЯМА - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 28

Пошук


Перевірка розміру




КУРКА БІЛА, КОТИК ВУСИК ТА ПЕС ЖОВТА ПЛЯМА

КАЗКА В одного господаря, що жив у селі Возове була курочка Біла. Якось, коли вона гуляла подвір’ям, на неї стрілою упав орел. Він схопив курочку за спину і хотів уже, було, понести її до свого дому, але домашній птиці вдалося вирватися з лап хижака і втекти до хліва. Вона врятувалася, але з того самого дня перестала нести яйця. Господар не міг зрозуміти, що з нею не так. Адже він годував курочку добре, так, як завжди. Чекав тиждень, два на яйце, але курка за цей час не знесла жодного. Тоді господар сказав своїй жінці: - Треба курку Білу зарізати завтра. Чого надарма її годувати? - Як скажеш, - відповіла жінка. Почула курка Біла ці страшні слова, впала в розпач. Але через якусь мить опанувала себе, підійшла до ворона, що сидів у саду, та й каже йому: - Слухай, Чорний! Поможи мені в одній справі. - Якій? - Господар хоче мене зарізати завтра. А я хочу жити. - Як же я тобі допоможу? Він сильніший за мене? - Ти відчини мені двері у хліві вночі, як я тричі проквокаю. Я вийду, перелечу через паркан та й піду собі, куди очі глядять. - Гаразд. А що ти мені за це даси? - Дам тоді одне велике яйце. Я зарила його в сіні два тижні тому. - Підходить. Домовились. Вночі курка квокнула тричі, ворон підлетів до хліва, відсунув дзьобом защіпку, курка відхилила двері і вийшла. Тоді перелетіла через паркан та й пішла собі, куди очі глядять. Іде, іде, минула одне село, друге, аж чує, хтось плаче. Наблизилась до місця, звідки звук долітав, і побачила сірого кота з рудою плямою на правому боці. Той сидів під вербою і пускав сльози з очей. - Що з тобою, коте? – спитала Біла. - Вигнав мене господар, якому десять років по честі та правді служив. - А чого вигнав? - Миші перестав я ловити. Але я не винен в тому, то все орел. Спустився з неба, хотів курча вхопити з подвір’я, а я не дав, то він мені вуса зі злості висмикнув. Тепер у мене немає нюху. Кіт знову заплакав. - Слухай, не завивай, ходімо зі мною. Я теж тепер нічийна. Мене хотів господар зарізати, а я втекла. - Он як! А куди ми підемо? Та куди очі глядять. - Гаразд, - погодився кіт. – До речі. мене звуть Вусиком. А тебе ж як? - Мене Білою. - Бо ти білого окрасу? - Мабуть. А тебе треба якось по-іншому назвати. Бо вусів у тебе ж уже немає. - І то правда. А яке ім’я мені взяти? - Думаю, Безвуськом можеш назватися. - Гммм… Підходящий варіант. Приймається. Пішли вони. Темне небо продірявив гострим кінцем серпик місяця. Але на цьому не зупинився. Став вирізьблювати зі свого сяйва зірочки. Їх чим раз більше й більше з’являлося на небозводі. Зірочки-світлячки танцювали, світили своїми блискучими бочками. І від цього дійства душі нічних мандрівників теж засвітилися. Йшли курка з котом, йшли та й потомилися. - Може, перепочинемо трохи, Безвуську? – запропонувала Біла. Я вже зі сил вибилась. - А чого ж не відпочити? Відпочинемо, - відповів кіт. - А де примостимося? - каже курка. - А онде копиця в полі видніє. Заліземо в неї та й поспимо собі, доки день не вийде. - Добра ідея, - схвалила Безвуськову пропозицію курка. Зарилися вони в сіно й позасипали. Вранці збудились від того, що хтось під копицею заскавучав. Наставив одне око кіт з-під копиці та й побачив пса, в очах якого смуток застив. - Вилізаймо, - каже, - курко, якийсь бідний пес прибився до нас. Спитаємо, що в нього за горе? - Добре, - мовила Біла. Випхали вони тіла з копиці. Пес побачив кота та курку, здивувався. - А що ви тут робили? – спитав. - Спали. - А чому в копиці? Розповіли псові кіт та курка свої історії. - А чому ти плакав? – спитав кіт. - Я перестав голосно гавкати. Став говорити пошепки. Господар тиждень чекав, два чекав, поки з’явиться у мене голос. Але він не з’явився, тож він розсердився й вигнав мене. Але я не тому не гавкав голосно, що лінувався, а тому що голос мій після перенесеної ангіни пропав. - То ти хворів? - Так. Їв лід та й застудив голосові зв’язки. - А де ж ти знайшов лід улітку? - Господиня винесла миску з льодом надвір, холодильник розморожувала. Мені той лід запах м’ясом, тож я злакомися і погриз його. - Зрозуміло. Мабуть на ньому м'ясо лежало. - Мабуть. - Що ж нам, друзі по нещастю, тепер робити? – спитала курка Біла. – Як далі жити? - Треба спорудити найперше житло, бо десь же нам треба жити, від негоди ховатися, від холоду та від нападників всіляких. А потім наносити туди харчів та й жити собі, - сказав кіт. - А де ж узяти тих харчів? Красти пропонуєш? – спитав пес. - Красти не годиться, - сказала курка. - Треба зайнятися якимсь ділом, яке би нам давало дохід. - Яким? – спитав кіт. - Треба подумати, - мовила курка. Думала вона рівно п’янить хвилин, а тоді прокукурікала: - Я малюватиму картини. Я бачила, як це робив один художник в лузі. Я навіть пробувала дзьобом кілька разів зобразити квітку, дерево, сонечко а городі свого господаря. Але він мене щоразу виганяв з нього, не даючи можливості докінчити сюжет. - А фарбу де взяти, пензлик та аркуші паперу? - Фарбу я візьму на себе, - мовив пес. – Пережую квіти різних кольорів, та й витисну з них сік крізь зуби, кожен колір окремо зроблю, на великий лист лопуха покладу, от вам і фарби будуть – натуральні. - А я дістану аркуші, - сказав кіт. - Де? - Зароблю грошей та й куплю. - Як ти заробиш, як у тебе нюху немає, миші ти не зможеш зловити. - Зате я вмію акробатичні вправи робити, від онука свого господаря, що приїжджав з міста в село, навчився – перекиди вперед, назад, стійку на голові, на одній лапі, на двох. Попрошуся в цирк або виступлю десь на площі в місті. Може, хтось змилостивиться та й кине яку копійку за мої старання. - Спробуємо, друзі, те все, що задумали Нам втрачати нічого. Плачем біді не зарадиш. Мусимо шукати виходу зі складної ситуації, в яку ми попали. Вранці кіт побіг до цирку. Розказав директору, що вміє, той сказав: - Цього мало. От якби ти літав у ракеті чи їхав на велосипеді, а прості акробатичні вправи глядачів не здивують. Зажурився кіт, але не здався. Пішов до головної площі міста. Став на куті та й почав показувати те, що уміє. Спершу люди дивилися, дивувалися, усміхалися, але не кидали грошей, проходили мимо. Але невдовзі все перемінилося. Кіт так завзято стояв то на двох лапах, на одній, на голові, так спритно робив перекати, що люди не витримали, одне за одним стали кидати йому до капелюха гривні – хто одну, хто дві, а хто п’ять чи навіть десять. По обіді залишив площу кіт, пішов до магазину, купив пензлик, аркуші паперу (на фарбу не зосталося грошей), буханець хліба та й пішов до того місця, де вони з куркою та псом розійшлися. Знайшов їх за роботою – будували дім з каменю та глини. Пристав до них. До перших сутінків вдалося трійці звести стіни та накрити дім шматком бляхи, яку пес знайшов недалеко від копиці зі сіном у рові і приволік.. Зраділи друзі. - Не пропадемо! - мовили в один голос. З’їли вони по шматку хліба, запили водою та й позасинали. Вранці курка стала мостити підлогу, пес двері робити, а кіт вікно. До вечора завершили те, що запланували. Знову з’їли по шматку хліба, запили водою та й полягали спати. Третього дня ліжка змайстрували. Четвертого дня – стіл та три стільці. Доїли той хліб, що пес приніс із міста, попили води, полягали спати. На п’ятий день курка сказала: - Тепер я хочу малювати. - Гаразд, - мовив пес. – Я йду робити тобі фарби. - А я махну до міста. Може, пощастить, і на їду нам зароблю. - Йди, - погодилась курка. Песик швидко наробив усілякої фарби: червоної – з мальви, жовтої – зі соняшника, зеленої – з трави, синьої – з волошок, коричневої – з дубової кори, фіолетової – з фіалок та білої – з квітів калини. Курка вибрала в лузі місце для натхнення. Пес приніс їй туди аркуші паперу. Поклав дошку, яку знайшов біля річки. Курка взялась за роботу Малювала натхненно. За півдня картину довершила. Понесли вони її з песиком додому. А тут і кіт повернувся з міста. Приніс у торбі кільце ковбаси, хліб та трохи сиру. - Зараз файно пообідаємо, друзі, - мовив. - Чудовий день! - сказала курка. Вони сіли за стіл і стали смакувати наїдками, але не все спожили, що кіт приніс, а тільки четверту частину. Решту лишили на наступні дні тижня. - Що будемо робити з картинами, які малюватиме Біла? - запитав пес. - Можна віднести їх до міста і продати або в селі комусь запропонувати. - Гарна ідея! Але чи куплять ті картини і за яку ціну? - Головне, їх в хаті не тримати, ходити, пропонувати, може, комусь до душі припадуть, та й куплять. За тиждень курка намалювала три картини. У суботу всі троє понесли їх до міста. Спершу люди дивилися, дивувалися, але не купували їх. Але десь через годину чи дві один професор з борідкою зацікавився картинами. Він спитав, скільки коштує одна з них, та, на якій був зображений квітучий луг. Почувши у відповідь «що дасте, те буде», дав за неї за сто п’ятдесят гривень. Інші дві картини продались майже одразу за першою за цією ж ціною . За чотириста п’ятдесят гривень, які вторгували за картини, друзі купили ще трохи аркушів, фабричних фарб, а ще продуктів харчування. Задоволені покупками, пішли додому. З тих пір курка завжди малювала три картини на тиждень, кіт виступав у суботу на площі, а пес прибирав у домі, робив канапки для всіх рано та ввечері, допомагав курці носити дошку, аркуші на луг, в ліс чи до міста. До зими друзі поставили в хаті ще й піч. Тож їм уже не страшні були зимові морози. Пес наносив дров, став на печі варити борщ та кашу. До приходу весни він навчився навіть вареники ліпити, кіт допомагав йому, чистив і м’яв картоплю, розкачував тісто. А курка тільки малювала, ходила, шукала красиві пейзажі і малювала. У неділю друзі не працювали. Вони сідали під хатою на лаві, співали пісні. До пса, до речі, вернувся голос, а до кота – нюх, у нього виросли нові вуса і тепер друзі перестали називати його Безвуськом, а кликали Вусиком. Зажили! Та що там казати, добре зажили! На заздрість усім ворогам, на радість усім добродіям.

ID: 812940
Рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 07.11.2018 14:21:42
© дата внесення змiн: 07.11.2018 14:21:42
автор: Крилата

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (75)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Ольга Калина, 07.11.2018 - 19:54
12 12 12 Гарна казочка !
 
Крилата відповів на коментар Ольга Калина, 07.11.2018 - 22:33
Дякую. flo06 21
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Звичка
євген уткін: - приче́пниця, прилипа́лка
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Пристрасть(має звичку)
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Навичка
Синонім до слова:  Довкілля
Василь Стасюк: - Виднокрай
Синонім до слова:  Звичка
Genyk: - Заїздуля
Знайти несловникові синоніми до слова:  Звичка
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  пульт телевізора
Вячеслав Рындин: - клондайк микробов
Синонім до слова:  пристосуванець
Володимир Осінній: - Верхнього бранець
Синонім до слова:  пристосуванець
dashavsky: - Нахлібник. Ж...лиз.
Синонім до слова:  пристосуванець
Катерина Собова: - :12: Присмоктувач
Синонім до слова:  пристосуванець
Genyk: - Водяний
Синонім до слова:  пристосуванець
Orfey: - Человекохамелеонец
Знайти несловникові синоніми до слова:  пристосуванець
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Охоронець
Master-capt: - Часовий,Караульний.Вартовий.
Синонім до слова:  Охоронець
Master-capt: - Вертухай. Ангел. Зберігач.
Синонім до слова:  Охоронець
Svitlana_Belyakova: - вартовий
Синонім до слова:  Ризик
Genyk: - фіфтін
Синонім до слова:  Телепень
Стася Сум: - немудрик, тугохідько, габздамозг
Синонім до слова:  Охоронець
Стася Сум: - спикурИ габздАмені
Синонім до слова:  Ризик
Svitlana_Belyakova: - Передчуття різких змін
Синонім до слова:  Телепень
Майстер Слова: - Довбень
Синонім до слова:  Охоронець
Валентина Рубан: - :12: Прекрасно :flo12: :flo11: :flo12:
Синонім до слова:  Довкілля
Майстер Слова: - Не я
Синонім до слова:  Хліб
Майстер Слова: - Сухарь
Синонім до слова:  Охоронець
Майстер Слова: - Гвардієць
Синонім до слова:  Лавка
СОЛНЕЧНАЯ: - Твердосид
Синонім до слова:  пульт телевізора
СОЛНЕЧНАЯ: - кнопкоправ
Синонім до слова:  Вікно
СОЛНЕЧНАЯ: - Продувник,сонцесвіт
Синонім до слова:  Хліб
СОЛНЕЧНАЯ: - НасИтник,буханЕць
Синонім до слова:  Довкілля
СОЛНЕЧНАЯ: - землесвіт
Синонім до слова:  збагнути
СОЛНЕЧНАЯ: - дотелепать
Синонім до слова:  крісло
СОЛНЕЧНАЯ: - подпопник
Синонім до слова:  крісло
Genyk: - Задотримач
Синонім до слова:  Мереживо
Svitlana_Belyakova: - визерунок павутинка
Синонім до слова:  збагнути
Svitlana_Belyakova: - конче дійшло
Синонім до слова:  Мереживо
ЮНата: - плетиво
Синонім до слова:  Довкілля
ЮНата: - виднокруг
Синонім до слова:  збагнути
ЮНата: - дотумкати
Синонім до слова:  Хліб
Genyk: - Головавсіх
Синонім до слова:  Ризик
Genyk: - Шампанзик
Нові твори