Із вітром сталось щось негоже,
Мабуть, розсердив хтось його...
Мов навіжений став він, схоже...
Злий... Не жаліє нікого...
Зігнав він хмари з всього світу...
Все круте їх... Пиріщить дощ...
Та мало все йому... Ще свиту
Привів із грому й блискавок…
Його всі просять, всі благають,
Щоб втихомирився ураз...
Та він не слуха... Завиває...
Ще лютішим стає щораз...
А вітер свище… Все лютує...
По морю хвилі все ганя:
То підіймає їх щодуху,
То в берег люто розбива…
Не знає хвиля, що твориться...
Чого так вітер знахабнів?
О берег б'ється та піниться,
Та піна - біла, наче сніг…
Та мало вітру все... Не йметься...
Йому б іще чогось утнуть...
Зібравсь й пішов у спеп, здається...
Чого накоїть - не збагнуть…
Анатолій Розумний
01.11.2018
