Блукає світом неприкаяна душа,
До світла тягне свої грішні фібри.
Шепоче хтось що це кінець, це титри,
Прощення та спасіння пройдена межа.
До Раю зась! Та й Пекло не приймає,
Знайшовся, бач, якийсь вагомий привід
І все - тепер це потороча-привид,
Що між світами з Вічністю блукає.
Таку зустріти в листопаді небезпека,
Хоч можна солоденьким відкупиться.
Не забобон для неї не дурниця
Зі свічкою гарбуз - ліхтарик Джека...
Досить цiкава розповiдь, Iрин Ко. Дiйсно, кожного в цьому свiтi своi проблеми непокоять - Джека - своi, а людей, простих обивателiв - своi. Он, один з Джекiв - той, здавалося, просто будинок собi збудував. А у тому будинку потiм рiзнi дивовижнi персонажi завелися:
Так, я читала Дмитре, саме на емоціях від прочитаного і написався вірш.
А стосовно "ліхтаря" чи "ліхтарика" то вже відносно. Якщо порівнювати зі свічкою то це ліхтар, а якщо з вуличним "світилом" то ліхтарик
Ну, найбiльш точну назву цього атрибута - то можуть сказати у тих мiсцях, де це свято з'явилося. Якщо цей коваль був з Iрландii, як повiдомляють, то, мабуть, саме iрландцi тут i в курсi усiх справ з цього питання. Хоч ще е i Пiвнiчна Iрландiя, яка до складу Великобританii входить. Англiйцi ii частiше називають - Ольстер, та насправдi - це така ж сама земля iрландцiв, як i сусiдня краiна Iрландiя.
Гарно! Цікаво!
В мене теж онучка таке витворила, на телефон зняла, мені вчора показала. Дива та й тільки. Ми в дитинстві такого не знали, а кашу то насправді смакували.Смачна була.