Міра підлості
саме тоді відкрито ходила –
і на гарних на людей –
більш на гарно одягнених людей –
дивилась.
В концтаборі діло!..
Сльозами – мились.
І як завжди суперечка Бога з дияволом:
а яка міра?..
Зрозуміло, в принципі, – одне цікавить:
важливо – а в якій це мірі??
Бо один усім заважав,
мав ще молитву та іскру віри…
Отож! Підлість неспокійна…
тоді і життю і горілці не рада…
Бо треба гавкнуть на Істину,
тоді ж бо засяє гола істина
і прилине з гори правда…
Витурили цього на мороз:
вирішили через два дні
покійного…
Тоді і народ спокійний….
і начальство спокійніше…
…Відчиняють до дворика рипучії двері…
Скриплять, вперлись, заморожені,
духу не стане…
І, о! – він на них
з любов’ю подивився…
А навколо нього – сніг на сажень розтанув!..
Оце – дні і ночі до Богоматері,
виявляється, і молився…
28.12.2008
