Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ЯК Я ВМЕРЛА… (проза) - ВІРШ


геометрія: ЯК  Я  ВМЕРЛА…                       (проза) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 10

Пошук


Перевірка розміру




ЯК Я ВМЕРЛА… (проза)

“Сорока сороці, ворона вороні, так і пішло”… Я вмерла. Про це я вперше дізналася з схвильованого дзвінка донечки. Вона живе у Києві, дзвонить мені щодня, а буває й кілька разів на день: вранці, в обідню пору, і ввечері. Сталося це десь у першій половині жовтня нинішнього року. Коли пролунав дзвінок від неї, я підняла слухавку і на моє: “Ало!”- почула схвильований голос доньки: “Мамо, це ти?..” “ Звісно, я ! А хто б же ще міг бути?.. Собачка Лейла у дворі, а котик Рудя хоч і біля мене, та ж він говорити не вміє, хочеш щипну його за вухо, щоб він м’явкнув?” І почула видих доньки. А потім вона мені повідомила, що до неї подзвонила її однокласниця і запитала, чи давно вона дзвонила до мене, почувши ствердну відповідь, вона повідомила, що їй дзвонив недалекий мій сусід з паралельної вулиці, і повідомив, що я померла. Поговоривши з донькою і заспокоївши її, я пригадала випадок який стався, коли я прийшла цього ж дня ранком по молоко до жіночки, в якої я його беру уже років зо 20, її будинок розміщений біля шосейної дороги і навпроти знаходиться магазин у якому я скупляюся. Біля будинку Світлани,(так звуть жіночку), з давніх=-давен існує не санкційний риночок, де жінки, які живуть неподалік продають свою продукцію: молоко, сметану, яйця, мед, і городину, й садовину. Всі вони мені знайомі, іноді я у них щось купляю, ми розмовляємо, вони читають мої вірші у районній та обласній пресі, часто запитують мене, як воно в мене так, на їх погляд гарно, виходить, розпитують за моїх дітей , а я їх за їхніх, бо ж багато з них були однокласниками моїх дітей, а також немало й моїми учнями. Так от, коли я вийшла з вулиці і направилася до них, вони, якось з подивом на мене подивилися, а коли я підійшла і привіталася, вони, відповівши на привітання, подивилися на мене знову подивом. Поговоривши про се-те, вони запитали мене, хто ж то помер на моїй вулиці. Я відповіла, що нічого про це не чула. І вони повідомили, що в когось неподалік мене на воротях був прив’язаний платок, який, вішають тоді, коли є померлий. У цей же день, трохи пізніше, до мене подзвонила подруга, вона живе в центрі міста, а я в західній його частині, і розмова повторилася так же як і з донькою. Подругу хтось із її сусудів запитав, коли мене будуть хоронити, бо ж знали, що вона не зможе не піти на похорон. ..А ще через тиждень я поговорила зі своєю сусідкою, яка теж є однокласницею моєї доньки, вона ж і розповіла мені, що та перша однокласниця, та що дзвонила до моєї доньки, приходила до неї на роботу і запитувала про те , як у мене справи, а коли моя сусідка повідомила тій, що бачить мене щодня, і що в мене все в нормі, адже це найближча моя сусідка, а сусіди, як відомо, бувають ,навіть ближчі, ніж родичі...Сусідка про це не хотіла мені говорити, щоб не засмутити, та я сама її запитала, чи чула вона щось про цю нісенітницю, і хто це придумав. Як пізніше з"ясувалося, що ще одна жіночка, з паралельної вулиці, теж дуже мені добре знайома, побачила отой “злощасний'' платок на моїх воротях, хоча насправді то був не платок, а саморобний поштовий ящик, виготовлений моїм сином із пластмасової п’ятилітрової пляшки, так як загальний металевий ящик у нас вкрали злодії і здали його на пункт прийому металобрухту, а купити новий я ще не встигла, та по правді сказати і побоялася, що і його вкрадуть. Ще трохи пізніше, десь днів через 5, чи 6, я пішла до дальшого магазину, де мене теж знали люди. Зайшовши, я привіталася , продавчиня дивилася на мене здивованим поглядом, кліпала очима і мовчала… Зрозумівши жінку, я її усміхаючись запитала, чого ж це вона не хоче зі мною привітатися. Жінка розкрила рот, але сказати нічого ніяк не могла. Мені навіть здалося, що в неї зацокотіли зуби. Я зжалилася над її переляком, та й сказала: “Та жива я, жива, і на той світ ще не збираюся”. А вже потім, коли жінка оговталася і відповіла на моє привітання, я пояснила їй ситуацію із моєю смертю… Зрозуміло, що всі ми смерті і рано, чи пізно залишим цей білий світ і думаю, що за кожного дописувача до нашого КП, можна буде сказати: “De mortuis aut bene, aut nihil”, тобто: “Про мертвих слід говорити, або тільки хороше, або нічого” (лат.) А завершити свою розповідь я хочу кількома народними мудростями: *Коли сам добре не знаєш, то язиком не плети. * Ніхто не знає: тільки баба та вся громада, тільки сич та сова, та людей півсела. * Що знає кум – знає кумова жінка, а вже від неї і все село. * Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде

ID: 810908
Рубрика: Проза
дата надходження: 22.10.2018 13:53:07
© дата внесення змiн: 23.10.2018 19:17:19
автор: геометрія

Мені подобається 5 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (85)
В тому числі авторами сайту (13) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Дмитро Кiбич, 23.10.2018 - 11:47
Досить незвична, оригiнальна розповiдь, Валентино. 12 give_rose Ну, як кажуть у народi в таких випадках - значить ще буде достатньо довгий життевий шлях. Та ще й багатий на творчi звершення.
Тiльки от у вас у 2 абзацi - в 1 реченнi якось у подiбних випадках набагато частiше вживають слово "з'ясувалося", нiж "вияснилося" - Як пiзнiше з'ясувалося, що...
 
геометрія відповів на коментар Дмитро Кiбич, 23.10.2018 - 12:18
Дякую,Дмитре,і за коментар, і за підказку, уже виправила. Це сталося тому, що писала спонтанно,тому й не помітила деяких негараздів... 16 smile curtsey flo36 31 13
 
Дмитро Кiбич відповів на коментар геометрія, 23.10.2018 - 17:18
А то ще у цьому ж реченнi - трохи далi в лапках - то ви, мабуть, хотiли написати "злощасний", а не "злочасний".
 
Sukhovilova, 23.10.2018 - 11:02
Дуже цікавий життєвий випадок! Перед очима вся картина, наче кінострічку переглянула! Треба ж і таке буває! 12 flo25 flo12 flo25
 
геометрія відповів на коментар Sukhovilova, 23.10.2018 - 12:09
Дякую,Sukhovilova! Да,гарну ідею ви підкинули, було б не погано скласти проект кінострічки, та на жаль, трохи запізно міняти професію,та й сили і знань на такі проекти вже немає...А пожартувати, будь-ласка, на це великих знань не потрібно...А ще ви точно вказали, що це життєвий випадок, і я сама не знаю, чого мені захотілося його описати... 16 cup flo31 31 flo36 flo08 flo06
 
Серго Сокольник, 23.10.2018 - 02:14
За життя friends flo34
 
геометрія відповів на коментар Серго Сокольник, 23.10.2018 - 12:01
Дякую,Сергію! І підтримую, бо ж яким би воно,(наше життя), не було в ньому багато цікавого. Отож, будемо Ж И Т И!!! friends 16 cup flo36 flo01
 
ТАИСИЯ, 22.10.2018 - 22:29
Проза заслуживает внимания!
А народные мудрости - очень меткие...
А ещё говорят...порою языки - страшнее пистолета...
Валентина! Не теряйте оптимизма! Браво! flo36 love03 flo32 19 flo32 give_rose
 
геометрія відповів на коментар ТАИСИЯ, 23.10.2018 - 11:59
Дякую,Таїсо! Ваші вдалі коментарі додають оптимізму і гарного настрою, отож і ще раз дякую... 16 flirt cup flo31 osen1 flo11
 
Haluna2, 22.10.2018 - 21:24
Будете довго жити!І творити , звичайно! give_rose give_rose give_rose 39
 
геометрія відповів на коментар Haluna2, 22.10.2018 - 21:45
Дякую,Галино! Я туди ще й не поспішаю, бо ще справи тут маю... 16 girl_sigh flo31 flo36 flo06
 
НАДЕЖДА М., 22.10.2018 - 17:24
12 12 16 16 Отаке буває... Будете тепер довго жити, Валюша! Давайте по чайку: 21 22 22 friends flo12 flo36
 
геометрія відповів на коментар НАДЕЖДА М., 23.10.2018 - 11:56
Дякую,Надійко! Якось ненароком видалила свою першу відповідь на Ваш коментар... У нашому житті немало буває і страшного, і смішного,і зрозумілого, і не дуже...Та вже хай буде,як є...З - задоволенням посмакую з Вами чаю... 16 girl_sigh flo32 flo32 osen1 flo31 cup flo11
 
Ганна Верес, 22.10.2018 - 17:09
Гарно, оптимістично! Так тримати!!! 12 12 12 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 22.10.2018 - 17:31
Дякую,Ганю! Це чиста правда: і сміх,і гріх,а ще й брехня,хоч і не навмисна,а дошкуля... 12 16 girl_sigh flo32 flo11
 
Чайківчанка, 22.10.2018 - 16:40
give_rose give_rose give_rose
 
геометрія відповів на коментар Чайківчанка, 22.10.2018 - 16:55
Дякую,Марійко!як кажуть у народі: від людського поговору не запнешся пеленою... 16 curtsey flo08 flo11
 
Ніна Незламна, 22.10.2018 - 14:41
12 12 16 Гарно, Валічко! Дай Боже Вам здоров*ячка!
То прикмета кажуть є така, про кого кажуть помер то значить буде довго жити. Тож радійте, всміхайтесь, шануйтеся! Щоб у Вас все було добре!!! friends friends flo26 flo36 shr 21 22 22
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 22.10.2018 - 16:53
Дякую,Ніно!Як кажуть: на чужий роток, не накинеш платок... А жити будемо стільки, скільки нам доля,чи Бог відміряють... 16 curtsey cup flo31 flo06
 
Значить житимете і творитимете ще дуже довго.Бо в народі кажуть,що коли пішов поголос про чиюсь смерть,то та людина ще довго проживе. give_rose
 
геометрія відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 22.10.2018 - 16:50
Дякую,Ніло і Олеже! Так буває, бо ж люди у нас різні.Хтось дотримується правди, а в когось: все на язиці, не знає чи то правда, чи брехня, а язиком тіліпа... 16 flirt 31 flo08 flo12
 

Нові твори