Цілунком осінь плетиво плете,
І знову землю золотом вкриває,
Я вірю люба день отой прийде,
Зустрінемось, бо я тебе кохаю.
До тебе, моя трепетна любов,
Сьогодні ллються з серця мого вірші,
Сьогодні від кохання п"яний знов,
І з кожним днем п"янію більше й більше.
А винувата може осінь ця,
А може усмішка твоя, така чарівна,
Ця осінь нам запалює серця,
Ти сонця промінь, ти моя царівна.
Твоі вірші я п"ю немов нектар,
І солов"ями серденько співає,
І в серці полум"я палає ніби жар,
І все єство кричить :"Люблю! Кохаю!"
З тобою я у весни повернувсь,
І розцвітають в серці квіти ранні,
До тебе я кохана пригорнусь,
І пролуна моє палке зізнання.
І стелить осінь килим золотий,
Для нас з тобою долі рушниками,
І знову я щасливий, молодий,
Від поцілунку спраглими вустами.
Буяє осінь, золотом горить,
Робить щасливим ніжне твоє личко,
Неначе в юності кохання нас п"янить,
Ти й пострункішала, моя смерічко.
Цю осінь нам з тобою не забуть,
Серденько б"ється, в грудях йому тісно,
Троянди ніжності у грудях в нас цвітуть,
І ллється з серця лебедина пісня.
Нехай ця пісня лине до зірок,
І з космосу закоханим лунає,
До щастя нам зробить лишилось крок,
І в парі ми ввійдем в ворота Раю.
Де круглий рік співають солов"і,
Де музика звучить і ллються вірші,
Ми поєднаєм доленьки своі,
В житті щоб нам не розлучатись більше.
Цілунком осінь плетиво плете,
І знову землю золотом вкриває,
Я вірю, люба, день отой прийде,
Зустрінемось, бо я тебе кохаю.
