В дитинстві мріяла літати,
в небо залюблена була...
Та довелось вчителювати
і не жалкую про це я...
Усе так склалось, як бажалось,
бо ж перша вчителька моя,
ніби літала...І здавалось
крила й мені вона дала...
З часом міцніли мої крила,-
несли у світ, у майбуття,
невичерпні я мала сили
і все складалось до пуття...
В житті були і сонце, й зливи,
були й надійні береги...
І я була, була щаслива,
все найцінніше берегла...
Мої літа, нібито листя,
з кущів й дерев вже опада...
Та ще мені життєву пісню
дарує осінь золота...
Життя - буття, скажу між нами,
бува й сльозами умива,
та переповнена плодами
підсумок осінь підбива...
Сльози,як перли на калині,
осіннім вітром замету...
Вчительці першій і родині
вдячна за щирість й доброту...
Не передать усе словами,
що відчува моя душа,
я переповнена думками,
вкладу у нового вірша...
Дякую,IRYNA! У мене, як у осені душа,
Від врвжень і захоплень не прихована,
То плаче, то сумує, то співа,
Я осінню безмірно зачудована і переповнена...
Дякую,Іринко! Ми з братом погодки, а він був залюблений в літаки, то це передалось і мені...На літаках тільки пасажиром літала, а в школі мабуть на кожнім уроці літала, коли дітей математики навчала,бо ж дуже любила і математику,і учнів...
Як щиро, мудро, бере за душу!
Ви - Вчитель, як бачите, з великої букви.
Написали, ніби про мене. Дякую.
І я була, була щаслива...
І не жалкую про це я...
Зі сятом, здоров,я , добра, нових творчих злетів.
Дякую,Галино!Я не помилилась у виборі професії, і працювала,як співала, учнів любила і вони відповідали мені взаємністю...Який же то був цікавий час...І я Вас зі святом вітаю і всього найкращого бажаю...