Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: В житті так буває /проза/ - ВІРШ


Ніна Незламна: В житті так буває  /проза/ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 2

Пошук


Перевірка розміру




В житті так буває /проза/

Ніна Незламна :: В житті так буває  /проза/
Рання осінь мандрувала… Примхлива погода. Квітка голівку схиляла, лягла прохолода. Вересневі ночі, стали холодніші…. А в небі зорі мерехтять, то ясніші, то темніші. Щедра осінь пахла медом, грушками, спілим виноградом… Ішла славна молодиця попід своїм садом. Та й вгледіла сусіда, козака Миколу, так давно кохала, мовчала, не казала нікому. В саду чути спів пташини, то зяблик заводить, а в душі свято в Галини, геть очей не зводить. Так сердечко часто б`ється, неначе тріпоче, а в очах іскринки, надивитись хоче. Вся почервоніла, як в саду калина, ото закохалася, немов та дівчина. Скрізь про неї кажуть, порядна, гарна молодиця, репутація чистенька, як та в криниці водиця. Ледь - ледь вітерець віє, свіжістю проймає і Миколі чуба догори здіймає. Ой, бачить, який же красень, чорнявий, високий, не мов славний селезень та іще й кароокий. Мав упевнену ходу, йшов струнко, додому ніс воду…. Ой, що ж ти робиш зі мною жінко! Люблю ж твою вроду. Пильно подивився, геть перечепився, водою криничною миттєво освіжився. Хоч вона була здаля та йшла, як неначе краля. А в нього, йому здалося, враз виросли крила. Ой, бідна моя голівонька, сива, ото трясця, яка ж вона красива! Перед ним мов фея, чи то квітка орхідея. Вмить піднявся, швидкі ноги, геть пішов з дороги. Який сором, ледь не плакав, аж поруч песик загавкав. Він той душ із ним прийняв, шкода, його обійняв…. Кулею влетів до хати. Осоромивсь, що сказати! Галя ж жінка гордовита, виду не подала, за кущем калини усмішку сховала… У душі мов задзвеніла струна…. Ой зізналася собі, закохалася вона. Тьохнуло сердечко, все зирить в віконечко… Ой помітив певно, тож впав не даремно… Ледь - ледь місяць заяснів та чомусь на прислав снів… Вдягла ніч темну вуаль, на душі в жінки печаль…. А, як лягала спати, намагалася надію сховати, може справді задивився, хай би зі мною одружився. Ох, ті гарні вуса, аж бере спокуса. Чому доля не проста….Відчути б його вуста… Хоч ясніше місяць світить та Миколу він не тішить, геть ночі пропали, думки не дрімали. В них неначе заблудився, дуже злий на себе, чи родився я поганий, чи її не гідний? В дзеркало моргав собі, а чи роки вже не ті? Не спішив, розстеляв ліжко, знов в дзеркало, до себе ніжно, -А, що хіба такий страшний? Тож козак іще прудкий, хоч і впав, таке ж буває… Все сам себе умовляє, - Хіба занадто товстий, щоб не закохатись і на вид не крокодил, щоб самому зостатись. Біда одиноким в житті, всі знають, так буває….Коли доля на шляху когось забирає. Ранок сонечко дрімає.. Та не спиться козаку. Все в віконце зазирає, має свою думку. А, що хіба я старий ? Сорок літ минуло ! Довгі вуса підкрутив, хай би сумісне життя було.. Надворі вітерець віє, десь зяблика чути, Микола про Галю мріє, як її забути? Чути голоси лелечі, певно відлітають і подумав, ото добре, всі родину мають. Якби я був птахом став, не думаючи б до них пристав, бо ця одинокість душу розриває, болить в грудях, наче серце крає… Взяв новесеньке відро, пішов до криниці. А в самого погляд, все до молодиці. Її бачить на обійсті, уже хазяйнує. Курочок та гусеняток, прямо з рук годує.. -О, сусідко! Добрий ранок! Ну, як вам живеться? Я по воду бачте йду, давайте відерце… І вам воно раненько, свіженькою краще вмитись. А мені воно, оце, треба, ну… Хочу поголитись…. Гусочки заґелґотали, кури копошились… Очі світлі в молодиці, от би поріднились! Так подумав і Микола, як ішов по воду. Ох красуня, зачарувала, загубить мою свободу! Сонце промені кидало, чоловіка звеселяло, бач не відвертається і вже не ховається. Ох, цілував би уста солодкі, до пізньої ночі, мо « пізнав би її тіло, ті ласки жіночі… Одне відро на стежині, вода чиста, як росинка, а в сусідки – молодиці на вії сльозинка. Так давно його кохає, чому все не помічав? Кожну нічку виглядає, мінливий місяць зустрічав. Він привітно усміхнувся, - Будемо мовчати? Зашарілась, почервоніла, - Ну…. Йдемо до хати. - Мені сорок, - мовив він, - А ти молоденька, трохи соромно мені та ти ж така гарненька. Вкотре я не можу спати, спокій загубився… Скажу, правди не сховати, давно я те… Влюбився. Галя ж мило усміхнулась, гладила коліна, -Та влюбляються ж у щось , а я жінка вільна. … В мене можна закохатись, трясця ж , молоді роки! Правда було кілька раз заходили козаки… Та скажу вам чесно, від них я ховалася, хоч ви трохи старші та в вас закохалася… Сиділи за чаєм, мов голуби воркували, а місяць і зорі у віконце заглядали… Розчесав їй косу, нею любувався.. Оглядав її красу, в коханні зізнався… Мов сп`янів, чи то від чаю, чи від її ласки та йому здалося, що попав у лоно казки…. Заспівали півні, гуси ґелґотали… Радісні, щасливі ранок зустрічали…. Їм обом здалося, то пташки вітали… А згодом сусіди, вдвох на рушник стали. Не весна надворі, осінь мандрувала.. То вона - чаклунка, долі поєднала….. Вересень 2017р

ID: 808340
Рубрика: Проза
дата надходження: 30.09.2018 10:48:27
© дата внесення змiн: 30.09.2018 10:48:27
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 19 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Lana P., majra, dashavsky, Ганна Верес, Веселенька Дачниця, Світлая (Світлана Пирогова), Капелька, Valentyna_S, Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (186)
В тому числі авторами сайту (34) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Капелька, 24.01.2019 - 22:12
12 flo36 kiss1 Як гарно в житті буває коли двоє закоханних знаходять одне одного! 16 42 flo22 43 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Капелька, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 
majra, 27.10.2018 - 11:46
give_rose 16 smile Яка чудова співоча мова! Як гарно, мило і лагідно звучить, як струмочок дзюрчить! Дякую за приємні хвилини! love11
 
Ніна Незламна відповів на коментар majra, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую за теплий коментар! give_rose 21 22 22
 
Любов Іванова, 27.10.2018 - 11:26
Така гарна віршована розповідь, Ніночко!!! 019 kiss1 019 shr shr shr
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
ЩИРО ВДЯЧНА ВАМ! give_rose 21 22 22
 
dashavsky, 07.10.2018 - 10:06
12 12 12 ЧУДОВЕ ОПВІДАННЯ! heart flo26 22 22 21 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар dashavsky, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 
meeting Ваша проза поетична, наче жінка симпатична, а ще така казкова sty101 просто чудово 22 19 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Веселенька Дачниця, 01.01.1970 - 03:00
Сердечнодякую! Завжди Вам рада. Нехай щастить!!! friends give_rose give_rose give_rose
 
Lana P., 02.10.2018 - 02:23
12 give_rose give_rose give_rose браво автору!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Велике спасибі, Світланочко! give_rose 21 22 22
 
Ніна-Марія, 01.10.2018 - 20:40
Прекрасна проза, Ніночко. Це велика робота!!! 12 12 12 16 21 22 22 flo26 osen1 flo36
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ніна-Марія, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Ніночко! give_rose 21 22 22
 
Олена Жежук, 30.09.2018 - 22:22
поетична проза. БРАВО! 12 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Олена Жежук, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Гарно! 12 16 16 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валічко! give_rose 21 22 22
 
Ольга Калина, 30.09.2018 - 20:32
12 12 12 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 
Наташа Марос, 30.09.2018 - 20:21
31 16 16 31 Чудова проза... на казку схожа!!! ok tender flo12 flo12 flo12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наташа Марос, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Наталочко!!! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
росава, 30.09.2018 - 18:21
Гарно, від душі написано! Удачі! give_rose 12 12 23 23
 
Ніна Незламна відповів на коментар росава, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! 21 22 22 give_rose
 
Катерина Собова, 30.09.2018 - 16:34
12 12 12 Ніночко, за такий щасливий кінець - окреме спасибі! Ваша оповідка зарядила надовго гарним настроєм!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Катерина Собова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Я рада,що догодила biggrin smile Всього найкращого Вам!!! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
геометрія, 30.09.2018 - 16:09
Гарно,Ніно! На одному диханні і з великим задоволенням прочитала... 12 16 kiss2 flo11
 
Ніна Незламна відповів на коментар геометрія, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Валічко! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Valentyna_S, 30.09.2018 - 15:40
І нас з чоловіком поєднала осінь--колись, в іншому столітті smile Цікава форма оповідки і майстерно виконана clap
 
Ніна Незламна відповів на коментар Valentyna_S, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Валюшо! Нам ,як кажуть 45. ми мов ягідки( опять,только совмесной жизни).
Успіхів Вам!
give_rose 21 22 22
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
Нові твори