Зажурена, в скорботній чорній хустці
Згорьована Мадона України.
Сльоза горить на маковій пелюстці
І тернами устелені стежини.
Моя, голубко, чи була ти, нене,
Щаслива, вільна так щоб з краю в край?!
Поняття незалежність незбагнене…
Нам, Господи, ти мудрості всім дай…
Вогонь у душах вже заледве тліє,
Коріння забуваємо своє.
Як же любов?! Де віра?! Де надія?!
Народе мій, ти ж ще живий! Ти є!
Лише прокинься, зкинь обридлі пути!
Козацьку кров у жилах розбуди!
Пала майдан, і знов горюють Крути,
Та навіть в час великої біди
Дідівське слово, українське слово,
Знов відсуваємо на задній план.
З мережі, телебачення полова,
Чортополохом проростає в лан.
