Летять у даль баскі, блискучі коні,
Везуть у возі теплі літні дні,
Із радості – лиш кава на балконі,
Й приємна гіркота, сховалася на дні.
Сердитий, грізний вітер в шибку стука,
Щоби закутать в холод мої плечі,
Така сумна з теплом у нас розлука,
Такі складні для нас звичайні речі…
Холоне кава, гріє мої руки,
Приємний аромат на скло лягає,
Там за мембраною, каштанів глухі стуки,
А в мене - затишно, мов осені немає…
Я пальцем по прозорому мольберту,
Пишу абстрактне, осені ессе,
Надію в щастя й досі не втрачаю,
І вірю, буде добре все, все, все…
23.09.2018
Замечательно, красиво , впечатляющее! Жаль, что голосов мало за такое прекрасное стихо.,заходи на Поэмбук где я в основном печатаюсь,там за такое произведение полсотни голосов было б , как минимум ! Удачи ! Жду !С теплом души !
