Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата: ТРИ КАМІНЦІ - ВІРШ


Крилата: ТРИ КАМІНЦІ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 39
Персональный ЧАТ Artur gladysh
Персональный ЧАТ CONSTANTINOPOLIS
Персональный ЧАТ Dashavsky
Персональный ЧАТ Galkka2
Персональный ЧАТ Master-capt
Персональный ЧАТ Nikolay Voronov
Персональный ЧАТ Rimbaud
Персональный ЧАТ Rutzt
Персональный ЧАТ Svetok
Персональный ЧАТ Sweet bitterness
Персональный ЧАТ Unknown_v
Персональный ЧАТ VoK & SoN
Персональный ЧАТ Інна Рубан-Оленіч
Персональный ЧАТ Амадей
Персональный ЧАТ Андрей Писной
Персональный ЧАТ Вадим Верц
Персональный ЧАТ Валентина Ланевич
Персональный ЧАТ Валентина Ярошенко
Персональный ЧАТ Веселенька Дачниця
Персональный ЧАТ Веселий песиміст
Персональный ЧАТ Володимир Кепич
Персональный ЧАТ Глорія
Персональный ЧАТ Дмитро Лісаєв
Персональный ЧАТ Дружня рука
Персональный ЧАТ Капелька
Персональный ЧАТ Лилея
Персональный ЧАТ Мизантроп
Персональный ЧАТ Микола Холодов
Персональный ЧАТ Наташа Марос
Персональный ЧАТ Олександр Обрій
Персональный ЧАТ Павло Пилипюк
Персональный ЧАТ СОЛНЕЧНАЯ
Персональный ЧАТ Світлая (Світлана Пирогова)
Персональный ЧАТ Светлана Борщ
Персональный ЧАТ Сволочь
Персональный ЧАТ Сергей Рекун
Персональный ЧАТ Юрій Цюрик
Персональный ЧАТ Яненсія
Персональный ЧАТ геометрія

Пошук


Перевірка розміру




ТРИ КАМІНЦІ

КАЗКА В одному невеличкому місті жила собі родина – тато Зореслав, мама Соломія та трійко їх доньок-дівчаток. Старшій доньці батьки дали їм’я Діана. Середульшій – Оляна. А наймолодшій – Квітана. Старша була висока, набита і руда, на лиці мала веснянки, в очах її вигравала молода трава. Середульша мала стан трішки сутулуватий, волосся темно-русе, ніс грубий, кирпатий, обличчя – овальне, смугляве, очі – кольору птахи ґави. У наймолодшої личко було, як яблуко-паперівка, кожна брова, як чорна шнурівка, ніс невеличкий, губи пухкі, волосся світло-русе, пряме. Райдужки в очах, як шоколадне драже. Старша любила усе, що в домі і довкруж нього, рахувати. Середульша – книжки читати. А наймолодша – за природою спостерігати. Гай і поле, сонце-пічка, ліс і небо, річка-стрічка були її найкращими друзями. А ще і птАшки, й усілякі комашки – ластівки, голуби, лелеки, метелики, бабки, мурашки. А як квіти вона любила! Ті, що у лузі – дзвоники, ромашки, маки та волошки, і ті, що на клумбі – ружі й усілякі потрошки – флокси, хризантеми, айстри та тюльпани, лілії, нарциси, мальви-отамани. Якось старша дочка Діана, коли їй було чотирнадцять років, пішла до магазину по хліб та масло. По дорозі спіткнулася, впала і побачила, що біля її ніг лежать три камінчики – зелений, жовтий та червоний. Тільки хотіла підняти їх, щоби взяти собі, аж почула голос: - Можна взяти тільки один. Зелений візьмеш – багатство знайдеш. Жовтий вибереш – мудрість здобудеш. А червоний підіймеш – любов у серці носитимеш. - Візьму зелений, - мовила. – Багатому легко в світі жити – що хоче, те має, хоче працює, хоче, відпочиває. Та й підняла зелений камінь. Два інших одразу щезли, мовби їх і не було. Коли повернулася із магазину, сховала надійно камінчик, нікому нічого про нього не сказала. Три камені побачила на дорозі в той день і дванадцятирічна середульша донька Оляна в той час, коли поверталася зі школи додому. Вона вибрала жовтий камінь, її цікавила наука, тайни Всесвіту. Оляна теж поклала камінь у надійне місце й нікому із членів родини про нього не розповіла. І молодша, десятирічна Квітана, нікому не похвалилася несподіваною знахідкою. Вона також в цей день побачила три камені, коли годувала голубів у парку. Кинула шматочки хліба птахам, а на брук впали камінці. Вибрала з-поміж них червоний. Минув час. Старша сестра виросла, продала камінь, отримала за нього мільйон гривень, побудувала завод по переробці сміття за містом, вийшла заміж і стала найбагатшою особою у своєму районі. Середульша теж свій камінь продала, гроші вирішила потратити на здобуття знань. Поїхала до столиці, вивчилась, зробила якийсь винахід у космічній галузі, стала завідувачем дослідної лабораторії при столичному університеті, а ще відомим у світі науковцем. А молодша свого каменя не продала. Вона закінчила школу, вивчилася на вчительку початкових класів у місті своєї області (змалку мріяла обрати цю професію) і стала навчати діток – вчила їх здобувати знання та вміння, а ще бути людиною. Молодші школярі любили її, квіти приносили, цукерками пригощали. Як тільки Квітана Зореславівна (так її тепер стали називати) чула, що хтось в окрузі має якесь горе чи важку недугу, то зачинялася у своїй кімнаті, витягала камінь зі шкатулки, яку тримала під матрацом, і просила: - Камінець-камінець, милий Божий посланець, Поможи тій (називала ім’я) бідній людині. І ставалося чудо. Але воно – це чудо, могло ставатися тільки один раз на місяць. Тож Квіта мусила думати, кому ця допомога найбільш потрібна. Її камінчик допоміг дівчинці, яка мала мати важку операцію, хлопчику, що попав під автівку, жінці, у якої згоріла хата, чоловікові, якого обікрали злодії. Допоміг врятувати дитину, яка мало не потонула в озері, дідусю, який заблукав у лісі – пішов по гриби і не повернувся додому, діткам-сиротам, які, втративши маму, знайшли нову хорошу сім’ю, парубку з бідної сільської родини, який писав гарні повісті, але ніхто їх не брав у нього, щоби друкувати. Його твори стали виходити після того, як Квітана попросила в камінця про це, ще й здобули популярність. Минуло тридцять три роки з того часу, як кожна зі сестер вибрала собі по камінцю. Дві старші сестри створили сім’ї, а молодша жила одна. Вона доглядала за батьками, поки ті не відійшли до вічності. Якось до кабінету Діани – директорки сміттєпереробного заводу, прийшла жіночка – старенька, бідно, але чисто вбрана й акуратно зачесана. - Що ви хочете? - спитали її на рецепції. - Хочу попросити допомоги у вашого директора. - Скільки? - П’ять тисяч гривень, на ліки для внучки. Її батьки усе, що мали, витратили. І я давала. Але скільки в мене тієї пенсії? - Прийдете завтра. Директорки сьогодні на роботі немає. Прийшла та бабуся на другий день, а директорки знову на заводі немає. Прийшла на третій – не може прийняти, має поважних гостей. Буде ними опікуватися до кінця робочого дня, а, може, й довше. Четвертого дня не пішла старенька до Діани. Чого? Пішла до Оляни. Та якраз приїхала до рідного міста на запрошення мерії. Їй мали грамоту вручати – почесної мешканки. Побачила бабця її під в центрі міста – прогулювалась, звернулася: - А чи не могли би ви мене, вельмишановна пані вислухати? - Що трапилось? - У мене внучка хвора. Їй допомагають тільки коштовні ліки, а грошей на них немає. Все, що мали батьки, витратили. І я давала, що могла, з пенсії. Шкода дитини. Є шанс, що житиме, як буде приймати ці ліки ще хоч би зо два місяці. - А скільки грошей треба? - Десять тисяч. - О, ні, таких грошей я не можу дати. Візьміть сто гривень. І хай Бог помагає вашій онуці. Взяла бабуся гроші, заплакала. Іде, сльози котяться, аж тут на зустріч їй Квітана йде. Побачила заплакану бабцю, спинила її: - Що з вами? - спитала. - Внука дуже хвора. А грошей немає. Квітана не могла попросити в каменя про допомогу для хворої дитини, бо цього місяця вже просила за сусідського хлопчика, що впав із вишні і зламав ногу у двох місцях. Кістки у хлопця дуже швидко і правильно зрослися. Лікарі дивувалися. «Що ж робити? – думала Квітана. – Як зарадити біді?» - А знаєте, бабцю, ходімо до мене. Я вас чаєм пригощу з пиріжками. Щось придумаємо. Повела Квітана Зореславівна бабцю додому – нагодувала, напоїла. А коли прощалися, витягла книжку зі шафи, вийняла з неї конверт. Там були гроші. Запропонували їх бабусі. - Тут якраз десять тисяч. Два роки відкладала зі своєї зарплатні. Хотіла поїхати на відпочинок до моря. Але вам ці гроші більше потрібні. Візьміть. Бабуся взяла. Поцілувала вчительці руку, подякувала та й пішла. На другий день виявилось, що власниця заводу по переробці сміття Діана збанкрутіла. Науковий співробітник Оляна була понижена у посаді, яку займала. А конверт, з якого Квітана витягала гроші і який ще не встигла прибрати зі столу, наповнився грошима. Вчителька витягнула їх, перерахувала – рівно сто тисяч. - Чудо Боже! – мовила. - Поїду відпочивати до моря, може, навіть, за кордон., а ще накупую книг – собі та дітям-сиротам, провідаю їх у сиротинці. Несдарма, видно, зустрілася мені на шляху бабуся. Чи не її це витівки? - звернулася до камінця, який витягла зі шкатулки. - Так, її, - вперше заговорив камінець. – Ця бабуся – добра чародійка, та сама, яка підкинула тобі та твоїм сестрам у свій час камінці трьох кольорів.

ID: 807580
Рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 23.09.2018 16:36:50
© дата внесення змiн: 24.09.2018 21:40:24
автор: Крилата

Мені подобається 8 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: dashavsky
Прочитаний усіма відвідувачами (204)
В тому числі авторами сайту (17) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Сіроманка, 24.09.2018 - 10:07
16 31 16 ))) чудова казка...і для дітей, і для їх батьків!!! 32 31 32 flo31
 
Маєте хист казкарки, Пташко! Цікаво, гарно, повчально12 12 12 16 16 give_rose
 
Дружня рука, 23.09.2018 - 23:34
насправді все було більш реалістично, але суть та ж сама)
 
OlgaSydoruk, 23.09.2018 - 20:46
12 12 12 Класна дитяча проза!Майстерно,повчально! 16 16 16
 
dashavsky, 23.09.2018 - 20:25
12 Чудова казка! heart flo26 hi
 
Чайківчанка, 23.09.2018 - 19:06
give_rose
 
Крилата відповів на коментар Чайківчанка, 23.09.2018 - 19:33
Ще трохи поправила. Дякую. 16
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Пристрасть(має звичку)
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Навичка
Синонім до слова:  Довкілля
Василь Стасюк: - Виднокрай
Синонім до слова:  Звичка
Genyk: - Заїздуля
Знайти несловникові синоніми до слова:  Звичка
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  пульт телевізора
Вячеслав Рындин: - клондайк микробов
Синонім до слова:  пристосуванець
Володимир Осінній: - Верхнього бранець
Синонім до слова:  пристосуванець
dashavsky: - Нахлібник. Ж...лиз.
Синонім до слова:  пристосуванець
Катерина Собова: - :12: Присмоктувач
Синонім до слова:  пристосуванець
Genyk: - Водяний
Синонім до слова:  пристосуванець
Orfey: - Человекохамелеонец
Знайти несловникові синоніми до слова:  пристосуванець
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Охоронець
Master-capt: - Часовий,Караульний.Вартовий.
Синонім до слова:  Охоронець
Master-capt: - Вертухай. Ангел. Зберігач.
Синонім до слова:  Охоронець
Svitlana_Belyakova: - вартовий
Синонім до слова:  Ризик
Genyk: - фіфтін
Синонім до слова:  Телепень
Стася Сум: - немудрик, тугохідько, габздамозг
Синонім до слова:  Охоронець
Стася Сум: - спикурИ габздАмені
Синонім до слова:  Ризик
Svitlana_Belyakova: - Передчуття різких змін
Синонім до слова:  Телепень
Майстер Слова: - Довбень
Синонім до слова:  Охоронець
Валентина Рубан: - :12: Прекрасно :flo12: :flo11: :flo12:
Синонім до слова:  Довкілля
Майстер Слова: - Не я
Синонім до слова:  Хліб
Майстер Слова: - Сухарь
Синонім до слова:  Охоронець
Майстер Слова: - Гвардієць
Синонім до слова:  Лавка
СОЛНЕЧНАЯ: - Твердосид
Синонім до слова:  пульт телевізора
СОЛНЕЧНАЯ: - кнопкоправ
Синонім до слова:  Вікно
СОЛНЕЧНАЯ: - Продувник,сонцесвіт
Синонім до слова:  Хліб
СОЛНЕЧНАЯ: - НасИтник,буханЕць
Синонім до слова:  Довкілля
СОЛНЕЧНАЯ: - землесвіт
Синонім до слова:  збагнути
СОЛНЕЧНАЯ: - дотелепать
Синонім до слова:  крісло
СОЛНЕЧНАЯ: - подпопник
Синонім до слова:  крісло
Genyk: - Задотримач
Синонім до слова:  Мереживо
Svitlana_Belyakova: - визерунок павутинка
Синонім до слова:  збагнути
Svitlana_Belyakova: - конче дійшло
Синонім до слова:  Мереживо
ЮНата: - плетиво
Синонім до слова:  Довкілля
ЮНата: - виднокруг
Синонім до слова:  збагнути
ЮНата: - дотумкати
Синонім до слова:  Хліб
Genyk: - Головавсіх
Синонім до слова:  Ризик
Genyk: - Шампанзик
Синонім до слова:  збагнути
Genyk: - Потилицечух
Нові твори