Збагнула я давно,
що в дні осінні,
долать легше путі,-
у малослів"ї...
Cпогад у душу вріс,
як небо синє,
і радість буде скрізь,
як спогад милий...
Куди б я не пішла,
а він зі мною,
любов і доброта,-
думки в спокої...
Щоб не робила я,
він помагає,
моя уся сім"я,
про це все знає...
Схиляється засвіт
у розумінні,
осінній диво квіт,-
в теплі постійнім...
І затишок, і щем
у кожній дії,
в негоду і з дощем,
живу в надії...
Скупі мої слова
розбавлю медом,
хоч сива голова,
мрії куплетом...
Живу у суєті,
печаль долаю,
у спогадах святих
любов палає...
Бували у путі
колючі терни,
здолала я усі
і навіть скверни...
Збагнути треба всім,-
щастя в любові...
А злагода в сім"ї,
як всі здорові...
Кожен із нас за всіх
відповідає,
важкі здолать путі
допомагає...
Допоки ми живем,
як справжні люди...
І навіть,як помрем,-
любити будем...
І житиме в мені,
його погляд,
в усі роки і дні,-
про нього спогад...
Збагнула я давно,
що в дні осінні,
ці спогади мої,-
мені потрібні...
Допомагають жить,
долать незгоди...
Життя й себе любить,-
в любу погоду...
Гарнi рядки, Валентино. Точно ви вiдзначинли, що життевi спогади i справедливi, потрiбнi вчинки роблять наше життя приемнiшим, додають йому багато яскравих кольорiв.
Тiльки от у вас 7 куплет, який починаеться "Скупi моi слова" - там у вас тiльки 3 рядка, а не 4. То може ви один рядок звiдти помилково видалили?
Валентино, а то ще у вас в останньому рядку словосполучення "в любу погоду" - та якось украiнською мовою набагато частiше вживають "в будь-яку", нiж "в любу". Правда, тодi збiльшиться розмiр цього рядка. Ну, а тодi - там, де звучить "долать" - можна замiнити на "долаючи":
Допомагають жить, -
Долаючи незгоди.
Життя й себе любить -
У будь-яку погоду.
Точно ви вiдзначинли, що життевi спогади i справедливi, потрiбнi вчинки роблять наше життя приемнiшим, додають йому багато яскравих кольорiв.
