Пересіклись у юності.
У гордості й безумності
Втікали від реальності –
Шукали ідеальності.
У холод, спеку і дощі,
Слізьми приправивши борщі,
Оббивши пальці молотком,
Сховавши біль за матюком,
Понапивавшись гіркоти,
Волаючи до хрипоти,
А згодом, підібгавши хвіст,
Не ставши на свій повний ріст,
Згасивши радість у очах,
Збудивши жалість, біль і страх,
Завершуючи марафон,
Молились до святих ікон,
Шептали: «Де ти є? Прости»…
Та всі вже спалені мости.
Лише відлуння в небесах:
« Ви вже на різних полюсах».
І книжечки без кольорів
Доповнили старий архів.
