Вже не чекала, все забула,
Життя листок перегорнула.
Нічний дзвінок...пробач, кохана...
Твоїх образ зашерхла рана.
Вже не тріпочить моє серце,
Із сліз вже висохло озерце.
І я не хочу пробачати,
Тебе в самотності чекати.
Любов у полум'ї згоріла,
У сірий попіл перетліла,
І полетіла за тумани,
Гонима вітром поза хмари.
А я без тебе не зів'яла,
Я не зламалась, не пропала.
Розквітла квіткою весною,
Навік простилася з журбою.
Я розплела шовкові коси,
Пішла гулять в ранкові роси.
Шепнула вітрові прохання,
Взаємне і палке кохання.
Лоскочуть трави босі ноги,
Цвіте барвінок край дороги.
Іду вперед, не повертаюсь,
І я минулого зрікаюсь.
Зоя Журавка.
Чудова поезія!!! 
