сонце їсть крижану росу_
вісь галактики чеше ребра_
сором “cogito ergo sum”
нині / прісно й за так не треба_
зазомбованим тарганам
тісно в черепа шкаралущі_
хижі очі пікових дам
звили гнізда в нейронній гущі_
монотонний дошкульний плач
розігрітих сердець модемів,
хвиль тонких засичав приймач,
гвалт та вереск в надій гаремі_
теорему не довести_
шелестять холості частоти_
з одиниць та нулів хрести
нині в фокусі пост-істоти_
зайве : хто ти / куди бредеш /
де відтяв рудиментні крила_
вартові на вершинах веж
набивають дурман в кадила_
