Так Бог дає: іду за кроком крок,
Неквапно, та невпинно далі й далі,
Не мрію дострибнути до зірок
І не чекаю вручення медалі.
Я просто йду. Новий торую шлях
Чи легко по асфальту чимчикую –
Не скаржуся, ні вголос, ні в думках,
І райдужне навколишнє малюю.
Хтось каже: дивна (розумій: дурна).
«Зніми свої рожеві окуляри!»
Не ображаюсь, бо вони й у снах
Бояться зняти маски і футляри.
Я намагаюсь бачити красу,
Усе робити з радістю й любов’ю,
У серці щастя і добро несу –
Підходьте, люди, пийте на здоров’я!
