Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Теоретик: Основи поетики. Гротеск. - ВІРШ


Теоретик: Основи поетики. Гротеск. - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 19

Пошук


Перевірка розміру




Основи поетики. Гротеск.

Гротеск (фр. grotesque — химерний, незвичайний, від італ. grotta — грот, печера) — вид художньої образності, для якого характерними є: 1) фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, ексцентричних, спотворених форм (звідси, зв’язок Г. із карикатурою й огидним); 2) поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрасних якостей (комічного з трагічним, реального з фантастичним, піднесено-поетичного з грубо натуралістичним), що веде до абсурду, робить неможливою логічну інтерпретацію гротескного образу; 3) заперечення усталених художніх і літературних норм (звідси зв’язок Г. з пародією, травестією, бурлеском); 4) стильова неоднорідність (поєднання мови поетичної з вульгарною, високого стилю з низьким і т.п.). Г. відкрито й свідомо створює особливий — неприродний, химерний, дивний світ: саме таким показує його читачеві автор (на відміну від фантастичного світу як умовно-реального). Термін Г. походить від знайдених на межі XV-XVI ст. Рафаелем Санті у римських підземних гротах химерних настінних малюнків з поєднанням рослинних і тваринних форм. Г. використовувався ще в міфології та античній літературі (Аристофан, Плавт). Дуже поширеним Г. стає у XX ст., особливо у творах модерного спрямування: відновлюються старі традиції Г., з’являються його нові форми (Ф.Кафка, І.Еренбург, Б.Брехт, В.Маяковський, В.Гомбрович, С.Мрожек, Юрій Клен). Елементи Г. наявні у сатиричних творах Т.Шевченка, Нечуя-Левицького. Гротескними є “Ботокуди” та “Доктор Боссервісер” І.Франка, “Досвід коронації” К.Москальця, “Московіада” Ю.Андруховича. Цікаві приклади Г. спостерігаються у творчості М.Бажана на межі 20-30-х (“Розмова сердець”, “Гетто в Гумані”, “Сліпці” та ін.), а також у поемі “Гофманова ніч”: Ось він сидить, цей куций Мефістофель…, Ковтає мовчки дим, вино слизьке і слину, Мовчить, і дивиться, і гне свою живу, Загострену, мов голий нерв, брову, Неначе сласний кіт худу і хтиву спину. Г. різниться і від алегорії, за якою будується раціональне іносказання. В краї тім жиють прикупі Всумішку троякі люди: Неприязні елементи, Бидло й праві ботокуди. Діл їх якось не видати, Лиш страшнії чути вісти, Що всіх правих ботокудів Вони раді б в каші з’їсти. Бидло – що сказать про нього? З масті сіре, їсть невпинно (Як є що), спить, робить, родить, Ну, і богу душу винно. Але третій люд – герої, Просвічені, грубо вчені; Не живляться лободою, А щодень їдять печені. Ботокуди – то підпори, То стовпи порядку й віри: Латають усім сумління, А в сорочці роблять діри. (І.Франко «Ботокуди»)

ID: 806148
Рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата надходження: 10.09.2018 12:35:40
© дата внесення змiн: 10.09.2018 12:37:30
автор: Теоретик

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Ольга Калина
Прочитаний усіма відвідувачами (42)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.

Нові твори