Похмуро без тебе і сіро в душі...
Й безперестану ллються грозові дощі!
Серце – неначе та хмара кипляча:
Мучить і мучить як змія... час від часу...
Крижані вітри душу вмивають!
Гіркими сльозами її сповивають!
Тільки біль і тугу все дарують:
Над розумом нестямою чаклують...