Коли під Місяцем напишеш мені листа
Я чекатиму сама на самоті із самотою
Засмучена холодними людьми,втомлена собою
Побудь зі мною хоч теплотою...
Коли під зорями відчиниш мені двері до раю
Крізь стіну сіро-синіх дощів де нікого не знаю
Окрім тебе одного...згоряю...
І можливо десь-колись проспівай мені пісню сумну
Мій поете без імені, Принце, опираючись сну
Ні не зімкну очей, я присягну...
Коли Місяць помре він засне не чикаючи ранку
Його тисячна смерть у туманному сірому замку
Не потішить мене ночі-бранку...
Там де світ помирає, завмирають вуста
Не заплачу!Ні я ж плачу, Принце мій,і заклинаю
Пусті дні,що на черзі за ранком спішать,їх без краю
Полюби мене...й я покохаю...
....і в холодному диханні тихого ранку- одна...
Задихається сонце, вмирає остання зоря...
дякую 
Щасти тобі!
