не йди...кричу в душі, міцніше обіймаю
ту, яку втратив, майже загубив,
сказати б...слів не добираю
собі шепочу - боже, що я наробив?
Тендітна, ніжна та кохана, тепер чиясь, а не моя,
колись прогнав, була не бажана, не звана,
тепер ж усе навколо шепоче лиш її ім'я.
Як ниточка вона, яка життя моє тримає,
я світло бачу лиш її очах,
теплом, любовью серце огортає
коли її тримаю руку у своїх руках.
Я другом буду, завжди поруч -
шепоче...ти лише поклич,
а щастя наше зруйнували ми власноруч
згубили...серед тисячі чужих облич.
Вона ще звинувачує себе...о боже...
це дурень я все упустив!
Бо думав, краще десь, ще ліпше, може...
знайти я ідеал я так хотів.
І думав, що знайшов - красива, сексуальна,
та, наче ,добра, про любов усе казала.
здавалася розумна, не банальна,
поводитися з чоловіками добре знала.
Крутила мною , як хотіла - каблук, інакше не сказати,
не помічав, в ночі лиш дарувала крила,
щоб вдень докорами ламати...
машина, траса. дтп...
палата, без тями, але чую все
її подруга каже - з овощем загубиш ти себе
тікай від нього, сам свій хрест несе
ти молода...тобі ще жити...
покинула...я впевнений так був у ній
у тій, що бездомних тварин рятувала
та, що шепотіла - ти тільки мій
нікому я тебе би не віддала.
не віддала б. доки здоровий був
тепер беріть, кому каліка треба,
який коханим ніколи і не був
а би хтось поруч був, така була потреба....
ID:
803211
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 15.08.2018 16:33:18
© дата внесення змiн: 15.08.2018 16:33:18
автор: смайл751
Вкажіть причину вашої скарги
|
