Сьогодні як і вчора світить сонце,
Для дня є світло, ночі ж є пітьма
І вулицею ходять незнайомці...
Усе так само, лиш тебе нема.
Вже манить в даль незвідана дорога
І на зупинці знов стоїть юрма,
А я так само, друже, вірю в Бога...
Усе так само, лиш тебе нема.
І те ж оточення, кругом ті самі люди,
Знов линуть фрази, наче жартома
І серце далі стукає у грудях...
Усе так само, лиш тебе нема.
Я далі пишу вірші у блокноті,
Вплітаю у рядочки імена,
Птахи там за вікном сидять на дроті...
Усе так само, лиш тебе нема.
Думки продовжують ходити вперто в гості,
Заходять у кімнату крадькома,
Звичний, широкий й невловимий простір...
Усе так само, лиш тебе нема.
Так скоро осінь, листя опадає,
В очах туману срібна пелена,
Ти знаєш, час нічого не міняє...
Усе так само..., лиш тебе нема...
