Вкотре їй зізнаюся в коханні
Вкотре маю це вправно зробити
Мабуть спроби мої вже останні
Щоб кохання святе пригубити...
Вкотре весь в почуття у полоні
Ліри птаха здригаючись ллється
Сріблом вправно засіяно скроні
Сонце вкотре промінням сміється
Найщасливіша мить промайнула
Все ж за неї боровся щоденно
Цим в життя ти мене повернула
Тож і жив до сих пір недаремно