Щебетала пташка під вікном, спогади навіяла далекі, довгу стежку бачив з полином, біля ставу, де байдужа спека! Ця стежина до великих мрій, окриляла коли пас худобу, чудодійно красувався звіробій, а я смакував мамину здобу! Витер піт блакитним рушником, як приліг поніжитись в ромашки, в спогадах запахло молоком, з білим хлібом у романсі пташки…