Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: КАПУСТЯНІ КАЧАНИ… (проза) - ВІРШ


геометрія: КАПУСТЯНІ  КАЧАНИ…         (проза) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 10

Пошук


Перевірка розміру




КАПУСТЯНІ КАЧАНИ… (проза)

Весна 1944 року була холодна і мокра. Одяганка у нас була аби-яка, а взуванка ще гірша... І хоча це була важка пора нашого дитинства, ми не могли довго всидіти в хаті. Бо ж і сонечко, і повітря, і все навколишнє середовище манило нас у свої принади. Тому за будь-якої нагоди, ми з братом намагалися побігати, погратися, полюбуватися усіма принадами весни. І хоча були ще занадто малі,все ж намагалися хоч якось допомагати мамі і в роботі, і в знаходженні хоч якихось добавок до нашого скудного столу. Запаси огородини вже майже вичерпались. Залишилась лише картопля та буряки. Ходили по городі, по садку, по березі річки. Знаходили перемерзлі ягоди калини, терену, шипшини, глоду, все це акуратно збирали і несли до хати. А мама варила нам компоти, узвари, киселі. Коли в нас закінчилась кукурудзяна крупа,(про її походження я розповідала у попередній історії: "Була війна"26.07.2018),ми з Васильком якось пішли на капустяне поле. Капуста на ньому була вирізана восени,частину її залишків ми і тоді збирали,та й не тільки ми. То ото якось ми з братом вийшли на вулицю погуляти, та й побачили сусідських хлопчаків Петька і Толика. Привітавшись, ті самі запросили нас піти з ними на капустяне поле. Ще й підказали нам,щоб ми окрім торбинок прихватили великого ножа, або кочережку, або ще щось інше, щоб було чим копирсатися у землі. Взявши все необхідне ми й пішли на те поле. Штурхали ножем і кочережкою землю, ми віднаходили ті качани, розгрібали, витягали, витирали, та до торбин клали.Та так захопилися своїми пошуками,що й не помітили,як у небі появились фашистські літаки. Почувши їх гул,ми підняли голови і аж заклякли від жаху. Літаки кружляли над нашими головами і ми почули,як застрочили кулемети. Ми розгубилися,ховатися було ніде. Ми впали на землю,прикрилися своїми торбинками, та зібраними качанами, та й завмерли...Наші серденька калаталися так,що ми відчували їх стуки...Нам хотілося кричати,кликати когось на допомогу, та в нас ніби й мову відібрало...На щастя літаки,зробивши кілька кругів,полетіли. Ми полегшено зітхнули, зібрали свою здобич,та й почвалали додому. Дома нас чекали і наша мама Поля, і мама Петька і Толика, тітка Мотря. Ми розгублено зайшли до хати,ждучи покарань. Та нас і не сварили, а допомогли роздягнутися, заставили повмиватися. І допоки мами варили супо-борщ,(так ми його називали), ми обчистили по качану і з захопленням їх смакували. І лише після трапези була серйозна розмова про нашу поведінку і безпеку... А тим часом весна брала своє: виросла нова трава. А трава - це ж вітаміни. Особливо лобода,кульбаба,кропива. Мама готувала смачні зелені борщі,а ми знову,як могли намагалися їй в усьому допомагати...

ID: 801127
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.07.2018 23:49:13
© дата внесення змiн: 30.07.2018 21:11:39
автор: геометрія

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (79)
В тому числі авторами сайту (9) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Ольга Калина, 29.07.2018 - 10:48
12 12 12 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ольга Калина, 30.07.2018 - 12:56
Дякую,Олю! 16 girl_sigh flo31 43 42 flo21
 
Лилея, 29.07.2018 - 10:37
12 12 Такие тогда были тяжёлые годы...
16 16 39 39 39 flo36
 
геометрія відповів на коментар Лилея, 30.07.2018 - 12:55
Дякую,Лілю!І тоді було важко,і тепер не легше,на жаль... 16 43 42 31 flo36 flo08 flo01
 
Чайківчанка, 29.07.2018 - 09:00
give_rose 12
 
геометрія відповів на коментар Чайківчанка, 30.07.2018 - 12:53
Дякую,Марійко! 16 43 42 flo36 flo05
 
Ніна Незламна, 29.07.2018 - 07:06
12 17 16 Важке життя було... Треба все пережити frown
Миру Вам і здоров*я, Валю! flo26 flo36 21 22 22
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 30.07.2018 - 12:53
Дякую,Ніно! Отож чогось іноді хочеться покопирсатися у своїй пам"яті,щось пригадати, та й записати... 16 43 42 flo31 heart flo04
 

Нові твори