Чомусь сьогодні цілий день, як сумний ранок,
Земля сповита в шовковій, сірій вуалі,
І я в печалі, сонлива, вийду на ґанок,
Примхи погоди, довкола усе криштальне.
Моя черешня, зарано змінює вбрання,
Листки повисли, від частих дощів зморені,
Темно зелені й жовті, на жаль, так зарання,
По них, ще краплі, їм не приносять радощів.
Дріма троянда, похилилася донизу,
Немов шукала, десь захисту від свавілля,
Чи то ховала там журбу, свою образу,
Це ж літо, сонечко, де горобців весілля?
І знову мжичить, я прислухаюсь до дощу,
Його мелодія - колискова для маля,
Звернусь до неба, плаксиві хмари попрошу,
Тож в решті ви, вгомоніть, музику скрипаля.
18.07 2018р
Ну треба ж так: у вас дощі, а у нас ні краплі...
Гарний вірш, душевний...
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надійко! І знову моросить...Дивилася прогноз на 10 днів,лише один день дають без дощу,а то бути капати,вже напевно на мізки ,бо дістав вже,чесно кажучи...Шкода, все погниє...
Успіхів Вам!