Нависло захмарене небо
І плаче дрібненьким дощем,
А вітер сьогодні ганебно
Цим сірим накрив все плащем.
В повітрі так пахне грозою
І чути вже грім вдалині,
А туга гіркою сльозою
Малює портрет на вікні.
Застигла невипита кава
І книга лежить на столі -
Сьогодні, чомусь, не цікава...
Й думки пропадають в імлі.
Амфібра́хій (грец. αμφιβραχυς — з обох боків короткий) — в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом.
У силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з середнім наголошеним складом (U—U). Константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити кілька складів (пеан); найліпший варіант амфібрахія — при парокситонній римі, коли витворюється гармонійний акаталектичний рядок.
Той дикий сум
Не йде на ум...
![20211128_114231[4717].jpg](/upload/poem_all/00932283.jpg){kind=small}
