Той, хто свічки задмухує
так вирішив - нині час…
Шкода, що і не підслухаєш :
Наступна чия свіча?
Тільки охопить марево,
Той спогад юначих літ -
Майбутнє легке й безхмарне
І тільки вперед політ…
Вірилось в те, що зможемо!
Вірилось в те, що й не вір!!!
Де Правда в Добро перемножена
Велика, як велич гір.
Роки спустились, як хмари.
І сивина, як той лід.
Де майбуття те, безхмарне?
І тільки вперед політ?
Чуєш – вже пугач ухає.
Встиг, чи повзеш на Парнас
Той, хто свічки задмухує
Вирішив все за нас.
В п*ятницю не стало п*ятого однокласника... А зовсім нещодавно зустрічалися на 30-ліття після закінчення школи. 47 років -- не кінцевий термін життя. Дикий жаль опановує мою душу.