Простяглися поля із хлібами,
Обвисає налите зерно.
Повертаюсь сьогодні до мами,
Поспішаю у рідне село.
- Як же ти поживаєш, матусю,
Виглядала, напевно, мене?
Cподівалась, що я повернуся
І що лихо мене обмине.
Ні, забути свою батьківщину
Не могла я в чужій стороні,
Повернутись скоріш до родини
Повсякчас так хотілось мені.
Як в дитинстві, схилити голівку
На твоє вже похиле плече,
Розмовляти про нашу домівку
І про те, що душа береже.
Богу дякую, рідна матусю,
Що застану живою тебе.
До натруджених рук прихилюся,
Не залишу ніколи тепер.
Бо миліше нічого немає,
Як вкраїнська моя сторона,
Де матуся рідненька чекає
І калина, що біля вікна.
Дуже гарно,Олю!
Щиро з любов*ю, тепло ініжно!
Аж розчулили мене,минуло 25,
як моя дивиться за мною поміж хмар..
Всього найкращого Вам і Вашій матусі!!!
Та ні, Ніночко, моєї вже також майже 10 років, як не стало. Коли матері ще живі, то не замислюємось, а коли вже не стає, то тільки тоді відчуваємо, кого і що втрачаємо. Я також, розчулилась.. Дякую за відгук, дорогенька..
А моєї - вже 16 років, як не стало. 
