«І сказав їм Ісус: «Чого боїтеся, маловіри?
Тоді встав, погрозив вітрам і морю,
і настала велика тиша»
Матея 8, 5-26
небо
порту нічного
простромлене кранами,
мов списом
тіло Христове,
і точиться з нього
кров і вода
і докери, щойно зі зміни,
вмиваються
ними
і плентаються на прохідну,
де добра, повнотіла
вахтерка Маня
благословить на сто грам та
дорогу додому
і сотні помаранчевих касок та майок
зелених
у тіні каштанів, акацій й платанів
затоплюють
вулички
припортові
вузенькі,
мов пілігрими
79
у черзі
за пивом, тунцем і горілкою
в місцевій обителі
«Боцман».
лише Іван зі Слободки,
той, що слабий на голову,
нікуди не йде,
сидить біля річки на причалі,
черпає каскою воду,
розглядаючи в ній
відблиск
зелено-жовтих зірок
та примовляє собі тихенько:
«прийди, Духу Святий,
наповни серця Твоїх вірних
та запали в них вогонь
Твоєї любові»
