Крізь соняхи жовті малими ногами,
Ішов літній вечір в обійми нічні...
Мені ти являєшся, мила, роками,
І вкотре щезаєш в ранковій імлі.
У натовпі знову обличчя шукаю,
Що сниться вночі із дитинства мені.
На паперті, наче жебрак, засинаю,
І плавиться захід сумний вдалині.
Я голубом сизим в твій сон прилітаю,
У вікна зачинені б'юся грудьми,
І пір'я своє під вікном залишаю,
Вертаюсь з подертими часом крильми.
Почула! Відчула! Навколішки впала...
Притисла пір'їни до своїх грудей...
Я вірив, кохана, що також шукала,
Обличчя з дитинства в потоках людей!
Крізь соняхи жовті малими ногами
Іде літній вечір в обійми нічні,
Торкаєшся серця палкими вустами,
І тіні назавжди сплелись на стіні.
***
Бажаю вам доброї ночі! 
