НЕХАЙ ТВОЯ ДУША ЛІЛІЄЮ ЦВІТЕ
Місячна зоряна ніч така осяйна
І зірками стелиться дорога до гаю
цвітуть медові квіти, а в душі зима...
в моєму літі тебе коханий немає.
Я світилась зіркою струною весни
запалювала свічі у вечір казковий
душа квітнула щастям, бо поруч був ти..
кохала тебе і слухала твій блюз новий.
Над синім безмежним океаном ночі
зорю зітхаючи розриваюсь чаїно
шукає втрачені дні серце жіноче
руками торкаюсь неба згораю тлінно.
У спогадах, мережу стежки до раю,
там де плавали лебеді в синім озерці...
а ти знявся у жита до небокраю...
нерозквітлі мрії заросли, немов скерцо.
Пролетіли літа - над берегом життя
і я зустрічаю ранки у смутку журбі
любіть коханих і шлях освітить зоря
бо де є кохання там все для двох на землі.
Нехай душа білою лілією цвіте,...
а світлі почуття нев'януть ніколи,
і виростають крила у небо осяйне,
бажана мрія сходить сонцем любові.
М ЧАЙКІВЧАНКА
