у мене є право боліти за людьми, котрим легше бачити як я страждаю
я — механізм патріархального динамо, але маю право кохати рожевоволосих проекторів, що закреслюють дні в календарях і мріють про день коли іржаві деталі патріархату посипляться перегноєм
я маю право боятись твого погляду, я маю право боятись болю який ти приносиш у моє життя коханням, боятись порізатись о твоє тіло звідусіль пронизане битим склом
я маю право боятись трупа найкращого друга котрого опускають нижче ґрунту, я маю право почати іще більше боятись шприців і смерті опісля того як його вимочене у хвилях самсарової нескінченності тіло закрили за ґратами християнської похоронної традиції
я маю право, коли ми, — два чайдфрішних недополіаморних пропагандиста цінностей майбутнього, — обговорюємо аборт і я раптом прирівнюю кривавий згусток несформованого ембріона до нашої любові, право непокоїтись через страх, що на мить відтінив обличчя
я маю право утікати від голосів кварталів міста що наповнене спогадами як вірші рефлексіями й плутати їх із голосами в голові, хоч близьким часто брешу, що ті більше не тривожать стіни мого порожнього храму думки
і я маю право не обертатись на своє ім’я коли п’яне минуле переслідує мене ось уже четвертий квартал під дзижчання бітів російською ґрайму
але я маю право боятись забути усе своє минуле, що кожного дня усе більше стирається зі свідомості ґумкою приспаної депресії, боюсь прокинутись із відформатованим диском С і раптом усвідомити що я — це насправді моя втрачена пам’ять.
але я маю право нестись на машині втискаючи педаль у живіт і розбиватись об автобус із туристами
але я маю право боятись інсульту коли біжу проміж пальців вічної ночі
але я маю право боятись інфаркту коли біжу проміж букв і сторінок видавлюючи з нутрощів екстракт самості
я маю право сміятись і бути смішним,
я маю право ненавидіти (і) любити
я маю право танцювати проти глупої ночі, проти розмов про суїцид із дітьми квартир засмерджених нікотином, вдивляючись в їхні щирі асексуальні очі й запитуючи себе, чи справді знаю усі відповіді
я маю право переносити тебе на руках, бо боїшся намочити кеди, через калюжі нескінченно низькі під місцем нескінченно високим, у грудях дитячими долоньками стискаючи щось нескінченно тремке
я маю право надіятись, що б там не говорив камю і скільки б разів себе самого не карав за цю їбучу іронію із контра спем сперо
і я маю право дихати кольорово й називати речі так, як мені захочеться, розповідати про важливе мені так, як мені захочеться і я маю право кохати тебе так, як мені захочеться
бо ось дивись життя біжить моїми венам
я син несправедливості і онуча першопричини зародження життя у мертвому космосі — великої помилки
тому не лякайте мене неправильністю, не затикайте мені рота
бо зрештою, я усього лише жива
людина.
люблю силу впертості, навіть обожнюю, це сила характеру, коли це в людині є , вона верне світ, світ свій, світ іншої людини, світ тих, з ким стикається . Коли це в мужчині є- тій жінці його пощастило , складно, але прогрес нікуди не дінеться
"бо ось дивись життя біжить моїми венам" - найкращий аргумент
