Мені щедро дарувала чорну косу-на красу,
Зелен-м'ятою купала на довголіт.
Руки сонечком пестила на тепло,
Умивала моє личенько на росу.
Насівала густо васильків
І любистків на мої стежини...
Лиш забула ти,матусенько моя,
Щастя-долі на мій вік насіять.
В чорну косу сивина вплелась,
Зелен-м'ята довголіт зів'яла,
Ватра рук моїх згасає день по дню,
А роса на очі слізоньками впала.
Засихають ніжні васильки
І любистки пройдених стежинок...
Чом забула ти,матусенько моя,
Щастя-долі на мій вік насіять.
