Ти танцювала. Стрімка мелодія лунала
Здавалось, що навко́ло тисячі очей, та ні
Лише —но тво́я постать хвилювала
Завмерло все, лишилась тільки ти
О дивовижна, Боже ти творіння
Твій граціозний кожен рух
Волосся тво́є, плечі, руки — це невимовне потрясіння
Про це говорять пошепки, бо завмирає дух
При світлі сла́бому, в очах твоїх́ вогні палали
В них промені від тисячі зірок
Вони тепло і радість дарували
Піднесення це незбагненне джерело
Кружляла ти, пливла, та посміхалась
Та посмішка твоя́ — немов квітучий сад
Троянди, хризантеми, лілії — повсюди простягались
У пишнім квіті, що не має вад
Твоє вбрання —достойне королеви
Жіночій твій — стрункий, чарівний стан
Звук кроку тво́го — дзвін це кришталевий
І надзвичайність біля тебе, мов свіжості даруючий фонтан
Ти танцювала далі, і мелодія тривала
Очам і серцю дарувала носолоду ти
Так, ніби в океані щастя побувала
Та набула́ чарівної краси!
Твій танець буде ще емоцій додавати
Тому і народилися вірші
Посмів —бо королеву покохати
Та струн торкнутися душі!
