Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ДУНЯ ХОЧА Й ХУДА, ЗА ТЕ БОГАТИР… ( проза) - ВІРШ


геометрія: ДУНЯ  ХОЧА  Й  ХУДА,  ЗА ТЕ  БОГАТИР…     ( проза) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 20

Пошук


Перевірка розміру




ДУНЯ ХОЧА Й ХУДА, ЗА ТЕ БОГАТИР… ( проза)

І весна, і літо цьогоріч не дощові. Не знаю як у інших місцевостях, а у нас був лише один дощ у травні, і один, хоч і значно слабший, у червні, і все… Доводиться і поливати, і сапати, і просто виривати бур’яни… Отож учора я сапала буряки, та й пригадалося дещо з дитинства, адже і тоді нам доводилося багато працювати, та ще ж воно було у нас і голодне… Мама моя була ланковою на буряковій плантації. Коли проривали буряки, вона брала на допомогу і нас з братом,(так робили усі жінки), щоб швидше їх прорвати, бо плантація була велика і ніяк не можна було допустити, щоб вони “стекли”. На обід мама брала з собою по двоє варених яєць, по шматочку сала, цибулю, редиску, пиріжки, або оладки і компот, а воду привозив у бочці візник. В обідню пору усі члени ланки йшли у посадку і разом сідали їсти, хоча кожен їв своє. Жінки викладали майже таку ж провізію, як і наша мама, і лише одна жінка, самотня Дуня – діставала з торби майже стільки, скільки приносили усі гуртом. Брат з хлопчаками з’їдали все дуже швидко, та й поспішали бігати, гратися, а я їла повільно, щоб розтягнути задоволення від їжі, та ще й поспостерігати за обідом тітки Дуні, мені це було цікаво. Дуня одна з'їдала з десяток варених яєць, великий кусень сала, кілька цибулин, пучок редиски, цілу хлібину; потім випивала літрову пляшку кислого молока з десятком пиріжків і ще й запивала компотом з двохлітрової банки, спорожнивши її до дна… Жінки трохи погомонивши знову бралися до праці. Усі вони були з дітками, які їм допомагали, а Дуня сама, проте завжди була попереду всіх. Вона була висока, засмагла до чорноти,(хоча був кінець травня), жилава і худа мов жердина. Я дивлячись на неї думала: “Чому ж вона така худа, якщо так багато їсть?” З цікавості я спостерігала за жінкою і її роботою. Потім брала баклажку і йшла до бочки з водою, проходячи по її ділянці я придивлялася, як посапано. Сапання було відмінне. Дуня, помітивши мене, запитувала: “Що, Валю, контролюєш, не довіряєш тьоті Дуні?” Я знітившись швиденько йшла далі. Прізвище у тітки було цікаве – Богатир. І хоча зовні вона зовсім не схожа на богатиря, своєю роботою вона його повністю виправдовувала. Дома я розпитувала за тітку Дуню у мами. Мама повідала мені, що тітка вийшла заміж перед війною, дітей не встигла народити, та й стала удовою. А ще що вона виконує у колгоспі будь-яку роботу за трьох: повні мішки вантажить на підводи сильніше за чоловіків, сама крутить молотарку, косить траву, і навіть сама і підганяє волів, і йде за плугом під час оранки, сама вантажить 40-літрові бідони з молоком, підіймає хворих телят… Відтоді я дивилася на тітку Дуню з повагою. А ще пригадала, що жив у неї хлопчик – калмик, він був на 3-4 роки старший від нас із братом, та все ж ми навчалися в одному класі, бо ж після війни до школи йшли всі діти: і малі, і старші, бо ж в час окупації школи не працювали. Хлопець той втік з машини, яка везла дітей сиріт з якогось приюту, а тітка його й приютила у себе. На жаль довго він у неї не затримався, пішов далі у мандри, хоча кілька разів повертався, і тітка його приймала, обігрівала, відгодовувала, і він не раз обіцяв їй, що більш не зникатиме, та через деякий час зникав знову, а потім і перестав приїжджати, і тітка дуже жалкувала, що не зуміла вмовтити його залишитися назавжди. Я бачила, як жінка працювала, Бідони з молоком, мішки з зерном носила, Робота вся в руках її кипіла, Аж жили напиналися і гнулась спина… Сапала буряки, траву косила І, поганяючи волів, за плугом ходила… І хоч була я ще мала та думала: -Ну де ж у неї бралась сила?!. Я вчилася, Шевченка і Некрасова читала, І вірила тоді у їх слова і знала: На таких держиться земля, І в хату палаючу ввійде, і спинить любого коня… І думала я: це від предків, від дідів, Від запорізьких козаків… Готові все жінки зробити, Щоб ми могли щасливо жити… Таких жінок багато в Україні, Працюють, рук не покладаючи і нині… І я вклоняюсь їм низенько до землі, Й кажу своє сердечне їм: ‘’Спасибі!..’’

ID: 795851
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.06.2018 15:46:08
© дата внесення змiн: 19.06.2018 22:44:03
автор: геометрія

Мені подобається 6 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (114)
В тому числі авторами сайту (10) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Valentyna_S, 16.06.2018 - 20:35
Ваша розповідь навіяла спогади про мамину ланку, норму буряків від 10 до 13 га, важку працю всієї сім'ї, бо одній жінці важко подужати. Так само привозив візник воду на поле і полуднували гуртом. Давно це було
 
геометрія відповів на коментар Valentyna_S, 17.06.2018 - 15:43
Дякую,Валю! Отож, чимось схожі наші долі,ми пройшли складні путі, а батьки, та й усі мами працювали від душі... 16 smile flirt flo31 43 42 flo06
 
Ганна Верес, 16.06.2018 - 19:46
Іще одна згорьована душа жінки, котра працювала для всіх, але не мала навіть особистого щастя. Гарно. 12 12 12 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 16.06.2018 - 22:57
Дякую,Ганю! Я усіх тих жінок пам"ятаю,більшість із них були вдови, і голову свою схиляю перед ними за їх титанічну працю і віру в майбутнє... 16 flirt curtsey girl_sigh 43 42 flo36 flo12
 
Надія Башинська, 16.06.2018 - 18:48
16 23 16 Краще б їй бути слабкою, але поряд з чоловіком... Але кожному своє. Гарно розказали! flo21 flo21 flo21
 
геометрія відповів на коментар Надія Башинська, 16.06.2018 - 22:54
Дякую,Надійко! Час важкий і тоді був, особливо для вдів,та дітей,..витримали, а тепер уже і сил не вистачає,і неправда до мозгів дістає, та ще й ця нікому не потрібна війна... 16 flo31 girl_sigh girl_hospital 43 42 flo36 13
 
Ольга Калина, 16.06.2018 - 18:42
12 12 12 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ольга Калина, 16.06.2018 - 22:51
Дякую,Олю! Я ніби й зараз бачу і те поле, і ті буряки, і усіх тих жінок, і нас малих... 16 flirt curtsey 43 42 flo31 flo11
 
Ольга Калина відповів на коментар геометрія, 17.06.2018 - 08:33
Я також ходила з мамою сапати такі буряки і там навчилася сапати "по-колгоспному"..
 
геометрія відповів на коментар Ольга Калина, 19.06.2018 - 22:49
Та ми теж не лише сапати помагали, і на ферму ходили і свиней та корів доглядали, я коли навчалася у 5 класі, то вже й корівок доїла... 16 43 42 flo36 flo11
 
Ніна Незламна, 16.06.2018 - 18:21
12 12 16Дуже гарна розповідь...Це,як присвята. Завжди важка праця лягала на плечі жінок, і в такі часи і в війну. Та і зараз в селі не легше.
Всього найкращого Вам ,Валічко! flo36 flo26 21 22 22
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 16.06.2018 - 22:49
Дякую,Ніно! напевне це і є присвята: і мамі, і жінкам,що звалили на свої плечі майже не посильний тягар, та вони вистояли, а тепер що робиться,такі страхи,що аж голова кругом іде,як почуєш... 16 girl_sigh flirt 43 42 flo31 flo06
 
Цікава історія.Таким людям дійсно слід вклонитися.Хоч дехто їх вважає за диваків. give_rose
 
геометрія відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 16.06.2018 - 22:45
Дякую,Ніло і Олеже, і повністю погоджуюсь з вами,багато їм горя підкинула доля, та вони не падали духом: жили, працювали, діточок виховували, та ще й співали... 16 flirt girl_hospital 43 42 flo36 13
 
Зоя Енеївна, 16.06.2018 - 16:32
Дуже гарно написали про жінок,які усе можуть!
23 23 23
 
геометрія відповів на коментар Зоя Енеївна, 16.06.2018 - 22:42
Дякую,Зою! У нашому селі з тих більшість тих жінок були вдови, і дуже нелегка була в них доля, та й наша теж... 16 flirt curtsey 43 42 flo31 flo36 flo01
 
НАДЕЖДА М., 16.06.2018 - 16:13
12 12 16 16 Чудова, хвилююча розповідь...Жінки сильні у всьому! 19 22 22 flo12 flo36
 
геометрія відповів на коментар НАДЕЖДА М., 16.06.2018 - 22:39
Дякую,Надійко! Отож написала, та ніби й побувала у своєму дитинстві і побачила і маму, молоду і гарну, і себе малу, і flo23 тітку Дуню, і Василька,.. 16 girl_hospital flirt 43 42
 

Нові твори