8.06.2018. у Колодяжному, в музеї Лесі Українки, відбулася презентація збірочки "Понад усе нам наша Україна". На це дійство завітали автори з багатьох областей України.
Гостинно й урочисто, як завжди,
Земля Волині знову зустрічає.
Нас у Колодяжнім. Тут – Лесині сліди,
То ж їм вклонитись мусимо, звичайно.
Так, як до матері приходять на поклон,
Так ми прийшли до Лесиного храму,
Щоби відчути дух її, тепло,
Й відкрив музей для нас укотре браму.
Ми тут, щоби заглянуть в її світ,
Відчути трепет збудженого серця,
Торкнутись до напівказкових віт,
Напитись духу із її джерельця.
В повітрі звук мелодії повис…
Піднявся над стареньким фортеп’яно,
Він Лесею народжений колись,
І душі нам, немов стрілою, ранить.
Тобі звітуєм, Лесю дорога,
Про те, живем як і як хочем жити,
Саме життя сьогодні вимага
Народу і землі своїй служити
Ділами й словом, й на передовій,
Борониться де України воля.
Непросто зараз матері, вдові
І тим, хто кров’ю поливає поле.
Та ти, як і раніше, вір в народ –
Немає в світі ще такої сили,
Якій би був підвладний патріот,
Хоча й не раз нам голови косили.
Не раз топтали віру нашу й дух:
Катівні, табори пройшли ми з честю…
А мо’, написано було так на роду,
Щоб хрест важкий історії пронести?!
Війна іде, то ж платимо до ста
Синами й кров’ю, й дочками своїми,
Та покоління гідне підроста,
Що вже праправнуками є твоїми.
Вони це ті, які не підведуть,
Їм особлива місія у світі,
Такі підкорять висоту й редут,
Бо слідують Шевченка заповіту.
4.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Вітаю Вас, поетесо, що мали змогу доторкнутись душею до Лесиного храму, відчути дух її, тепло, а також прозвітувати, як живем, як хочем жити. Це такі хвилюючі моменти в житті, які дають наснагу для подальших творчих здобутків. Хай буде на добро!
Гарний звіт! І чесний! Не раз топтали віру нашу й дух:
Катівні, табори пройшли ми з честю…
А мо’, написано було так на роду,
Щоб хрест важкий історії пронести?! Чому є народи,як наприклад, наш хижий сусід, котрим нема ніякого іншого діла - дай когось завоювати, тоді лише з колін і встануть. Убогі якісь, особливо для сьогодення... А вірш прекрасний.
Я гадаю, що надто глибоке коріння "совка" у російського народу, тому він не здатний і досі мислити по-іншому. Нас 70 років переконували,що ми найсильніші, наймудріші, а коли завіса прорвалася, нормальні люди зрозуміли, хто є хто, переконалися, як живе переможена Германія, як захищені права простих людей на Заході, вони були шоковані. Важливу роль зіграла й наша українська генетика, у якій воля на першому місці. Росіяни й справді виглядають якимись убогими, бо звикли служить "царю-батюшке".
Дякую, що читаєте.
Гарно, Аню!
Ми тут, щоби заглянуть в її світ,
Відчути трепет збудженого серця,
Торкнутись до напівказкових віт,
Напитись духу із її джерельця.
Гарної зустрічі Вам!!!