Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ, ТАТУ… - ВІРШ


геометрія: ПОГОВОРИ  ЗІ  МНОЮ,  ТАТУ… - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 25

Пошук


Перевірка розміру




ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ, ТАТУ…

- Татку!.. - Таточку!... Я не кричу, я шепочу ці слова, після зустрічі з тобою у моїх снах…Дякую тобі, татку, що ти приходиш у мої сни і розмовляєш зі мною, і розповідаєш, і співчуваєш. Війна і була, і є великим злочином перед усіма людьми, а найбільше перед дітьми, адже вона забирає у дітей найдорожчу людину і найдорожче слово, яке і мені майже не доводилось вимовляти усе моє життя, таке чудове слово: ‘’ТАТКУ!’’ Важко було не лише нам з братом, а й мамі, адже їй доводилося не лише бути мамою, а й замінити нам тебе, татку. А як же тяжко вона працювала, майже задарма, треба було виконати трудовий мінімум, а на ті трудодні дуже мало видавали, а ще ж і податки такі великі були: треба було і грошові податки здавати, і молоко, і м”ясо, та й вихідних майже не було. Та все ж мама знаходила вільні хвилинки, щоб поспілкуватися з нами, найбільше нас цікавили розповіді про тебе, татку. А ще мама завжди говорила, що я дуже схожа на тебе. Я вірила в це, але коли трохи підросла, то бувало, що ті хто добре знав тебе погоджувались з мамою, а хто тебе не знав, то говорив, що я все ж схожа на маму. Коли я про це повідала мамі, вона усміхнувшись сказала, що ви з нею були дуже схожі. Зразу ж після того, як мама побудувала хату, довелось ховати Галинку. Ми з Васильком ще ж теж були малі, і нам без сестрички так було тяжко і чогось дуже боязно. Цілими днями ми були на вулиці, а вечірньої пори боялися заходити в хату. Хтось із старших пацанів налякав нас, що після чиєїсь смерті в будинок часом навідується образ померлого і вишукує кого ще забрати на той світ. І тому ми вечірньої пори без мами до хати не заходили, завжди чекали її приходу з роботи, але в мами траплялися заминки на роботі і тоді ми засинали прямо біля хати, підстеливши під себе соломи, сіна, або й сухого бур’яну. А якось, коли вже похолодало, ми сховалися під ночви, які були вирізані з великої металевої бочки. Мама, повернувшись з роботи, обійшла усе подвір’я і садок, гукала нас, але ми так міцно спали, що й не почули, тоді знесилена мама сіла на перекинуті ночви і гірко заплакала, і нараз почула з-під ночвів Васильків голос: ‘’А чого Ви, мамо, плачете?’’ А ще я хочу тобі, татку, розповісти про сім’ю твоєї сестри Оленки. Її чоловік, дядечко Нестір, повернувся з війни майже не ушкодженим. Щоліта вони привозили до нас свою донечку Раю, мою ровесницю, іноді і нас з Васильком забирали до себе. З їхнього боку ми відчували піклування і любов, та бувала й допомога. Коли Василько закінчив семирічку, він вступив до Криворізького гірничо-рудного технікуму, і хоча він жив в гуртожитку, і стипендію отримував, та часто бував і в сім’ї тітоньки, і вони піклувалися про нього і підгодовували, і прасували, і розмовляли. А коли я готувалася до шкільного випускного і сільська кравчиня невдало пошила мені плаття, я плакала і не хотіла йти на випускний, і тут мене виручила тітонька. Василько якраз після практики на шахті отримав першу свою зарплату і купив мамі гарну хустину, а мені ніжно-голубу тканину на плаття. І мама відразу ж відправила мене до тітоньки Олени і та за одну ніч пошила мені шикарне плаття, і я встигла на свій випускний. Якось уже після смерті тітоньки я приїхала до її сім’Ї, хвіртка була закрита, а в дворі бігав величезний собака, я погукала Раю і дядечка, а вони вискочили з будинку з якимось переляком, але побачивши мене заспокоїлися і відкривши хвіртку, та привітавшись пояснили свій переляк тим, що почули мій голос, то аж здригнулися, бо їм здалося, що то був голос тітоньки… А ще якось іншим разом, коли я до них приїхала, то звернула увагу, на новий портрет, що появився на стіні, а дядечко Нестір запитав мене: ‘’Що, Валю, не пізнаєш хто це?’’ А я до нього: ‘’Та мені здалося, що то я, але ж у мене ніколи не було такого плаття, та й я ніколи так не фотографувалася!’’ І вони пояснили, та я вже й сама здогадалася, що то фото моєї тітоньки Оленки. Тепер, таточку, я вже давно живу одна, у великому будинку, в якому є все найнеобхідніше: газове опалення, вода, ванна, душова і навіть туалет. Будинок для мене завеликий, але ж ми його придбали, коли моя сім’я складалася з 6-и чоловік: ми з чоловіком, трійко діточок і мама Поля. Про своїх дітей і онуків я тобі, таточку, розповім в іншім посланні. Спасибі тобі, таточку, що приходиш в мої сни, у них приходить і Василько, і мама, та найчастіше все синочок Сергійко, Царство усім їм Небесне і Вічний Спочинок! Прошу тебе, татку, приходь іще в мої сни, поспілкуємось. Поговори зі мною, тату, Хоча б у сні поговoри, Хоч кілька слів, хоч не багато, Мені про себе розкажи… Я пам’ятаю тебе, тату, Хоч і мала тоді була, Коли пішов ти воювати, Як почалася та війна… З мамою ми тоді лишились, Ой, як же страшно нам було, Коли фашисти увірвались У наше лагідне село… Нам довелося буть ‘’під німцем’’, Ми всі жахи пернесли, Без хати і харчів лишились, В великій бідності жили… Кінця війни дуже чекали, Вірою сповнені були, І тебе, тату, виглядали, Та не вернувся ти з війни… І хоча жити було важко, Ми все робили, що могли, І в нас лишився лиш на згадку,- Єдиний лист твій із війни… Уже немає мами й брата, І я живу у самоті. А мені хочеться знов, тату, Почуть слова твої прості… Мені приємно дуже, тату, Що ти приходиш в мої сни, З тобою легко розмовляти, Згадувать пройдені шляхи… Не можу я не пам’ятати,- Сумні ті роки, ночі й дні, І я пишу, тату, посвяти, Казки і вірші і пісні. Посвяти і тобі, і брату, Бабусі, мамі і сестрі, Синочку і невістці, й свату, Ви всі у спогадах живі! Приходь у сни мої, мій тату, Розповідай і говори, Мені так хочеться все знати, Тому й прошу: «Поговори!»

ID: 795236
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.06.2018 15:49:20
© дата внесення змiн: 11.06.2018 15:49:20
автор: геометрія

Мені подобається 6 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (132)
В тому числі авторами сайту (13) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 4.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Капелька, 11.06.2018 - 21:46
12 Гарна і чуттева розповідь,а також вірш! 16 give_rose 21 39
 
геометрія відповів на коментар Капелька, 12.06.2018 - 17:35
Дякую! Завжди пишу про те,що відчуваю... 16 smile 31 43 42 flo31 13
 
Valentyna_S, 11.06.2018 - 21:43
12 17 give_rose Наші рідні живуть доти, доки ми про них пам'ятаємо
 
геометрія відповів на коментар Valentyna_S, 12.06.2018 - 09:01
Дякую,Валю!А ми пам"ятю тепер і живемо... 16 43 42 smile girl_hospital flo36 13
 
Надія Башинська, 11.06.2018 - 20:47
16 23 16 Пам'ять... Добре, що вона зберігає те, що було. Пам'ятаймо з того найкраще! flo21 flo21 flo21
 
геометрія відповів на коментар Надія Башинська, 11.06.2018 - 23:18
Дякую,Надійко!Так же добре,що пам"ять ще не підводить... 16 43 42 flo31 13
 
17 23 Важкі спогади дитинства...
А Ваші рідні, що померли - нехай спочивають з миром...
 
геометрія відповів на коментар Світлана Семенюк, 11.06.2018 - 23:17
Дякую,Світлано! З моїх рідних того часу у мене лишились лише дві двоюрідні сестрички, а всі інші уже спочивають з миром... 16 smile 17 43 42 ny1 flo06
 
Ніна Незламна, 11.06.2018 - 18:44
12 16 17 frown cry Зворушливо...
Ой, Валю, розчулили...Важке було у Вас життя,що сказати,співчуваю...
А свої спогади притупляю,бо згадуються роки невтішні,холодні...І,як все чекали шматок хліба, голодні ж ...Які там випускні плаття, нам й не снилось...Бо ж в сім*ї, аж семеро народилось...
Співчуваю Вам,Валічко!Присвята дуже гарна! Миру,здоров*я Вам і тепла! friends flo36 flo26 flo26 flo26 21 22 22
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 11.06.2018 - 23:11
Дякую,Ніно!Я хоч і мала тоді була,а все ж дещо пам"ятаю,а ще уява допомагала, та розповіді дорослих. 16 smile 17 31 43 42 give_rose
 
Чайківчанка, 11.06.2018 - 16:27
give_rose 17 гарна посвята
 
геометрія відповів на коментар Чайківчанка, 11.06.2018 - 23:07
Дякую,Марійко!Отож з самого дитинства нам не вистачало батька... 16 43 42 smile 17 give_rose
 
Лилея, 11.06.2018 - 15:53
12 12 flo36 flo36 flo36
 
геометрія відповів на коментар Лилея, 11.06.2018 - 22:38
Дякую,Лілю! Ми трохи заздрили тим дітям,чиї батьки повернулися з війни, і так надіялись свого діждатись, та не вернувся він з війни... 16 43 42 flo31 flo23
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Охоронець
Юрій Шибинський: - Хисник
Синонім до слова:  крісло
Orfey: - яксівтакізаснув))
Синонім до слова:  пілігрим
Анатольевич: - Бомж! :apple: :[]
Синонім до слова:  Телепень
Milaya vsem: - Дурень,олух
Синонім до слова:  Лавка
Наталія Ярема: - крамниця
Синонім до слова:  крісло
yaguarondi: - фотель
Синонім до слова:  Телепень
Олена Жежук: - Тугодум
Синонім до слова:  Мереживо
Батьківна: - Куруночка
Синонім до слова:  пілігрим
Олекса Удайко: - мандрівник, проманин, блукар, бурнака...
Синонім до слова:  Вікно
домінік де україна: - облачко (лемківсий діалект)псня Христини СолоВій
Знайти несловникові синоніми до слова:  пульт телевізора
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Довкілля
Юхниця Євген: - кружньо
Синонім до слова:  Довкілля
Олекса Удайко: - навколишнє середовище
Синонім до слова:  крісло
Олекса Удайко: - :P дзиглик
Синонім до слова:  Довкілля
Юрій Шибинський: - Оточення
Синонім до слова:  пілігрим
Юрій Шибинський: - Подорожній
Синонім до слова:  Лавка
Георгий Данко: - Магазин, кіоск, генделик, пив-бар
Синонім до слова:  Вікно
Георгий Данко: - Дірка у стіні (прямокутна, обо коло)
Синонім до слова:  збагнути
Георгий Данко: - Ушурупити, задіодити, спіймати думку
Синонім до слова:  Телепень
Георгий Данко: - Далекий пінь, вайлуватий, дурень
Синонім до слова:  збагнути
Ярослав К.: - Усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
Хлопан Володимир (slon): - осягнути, дійти
Синонім до слова:  Телепень
Хлопан Володимир (slon): - споживач теле пропаганди
Синонім до слова:  Мереживо
Юрій Шибинський: - Живопліт
Синонім до слова:  збагнути
Юрій Шибинський: - Второпати
Синонім до слова:  пілігрим
Евгений Познанский: - Богомолець
Синонім до слова:  крісло
Георгий Данко: - середовище проживання ложемент для сідниць
Синонім до слова:  Телепень
Вітрисько: - Мантелепа
Синонім до слова:  Телепень
Юрій Шибинський: - Глупак
Синонім до слова:  крісло
Наталія Ярема: - сідушка
Синонім до слова:  крісло
Юхниця Євген: - Подушка на ніжках, Сідалка-пери́нка
Синонім до слова:  Ризик
Юхниця Євген: - По-лезу
Синонім до слова:  крісло
Проффи: - Табурет, сідало, гойдалка, пуфік.
Синонім до слова:  крісло
БылОсніжка: - стілець
Синонім до слова:  Мереживо
євген уткін: - пле́тиво
Синонім до слова:  крісло
євген уткін: - сідало з перильцями́
Синонім до слова:  Вікно
євген уткін: - просвіт (він і є просві́т)
Синонім до слова:  Хліб
Svitlana_Belyakova: - Всьому голова
Знайти несловникові синоніми до слова:  на дай не звикай а як просить то треба своє носить
: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  крісло
Еволюція Сайту Поезії: -
Синонім до слова:  Ризик
Борисовна: - лізти проти рожна
Синонім до слова:  пілігрим
Борисовна: - паломник, місіонер
Синонім до слова:  Лавка
Борисовна: - Синонім до слова: Лавка Ослін, ослінчик.
Синонім до слова:  Чоловік (мужик)
Оксана Батицька: - хлоп чолов яга
Синонім до слова:  Мапа
Оксана Батицька: - план (плян-діал. бойк.), шифровка
Синонім до слова:  Вікно
Оксана Батицька: - світопросвіт, світлопросвіт
Синонім до слова:  Мереживо
Svitlana_Belyakova: - павутинка
Нові твори