Яка чарі́вна ти, немов Творцем дарована природа
Несеш в собі ́—мільйон відтінків й почуттів
Ти квітка, що ніколи не зів'яне — дивовижна врода
Бо квітнеш цілий рік—зимою, літом, восени і на весні
Твій погляд незбагненне, надзвичайне чудо
Веселощі у ньому, радість, сміх
Його ніколи неможливо позабути
Це джеркало твоєї є душі
В твоїх очах любов, вони палають
Серьйозність в них, і віра ще міцна
Якісь слова в мені вони шукають
Які зійти не можуть з язика
В очах твоїх — дверцята і таємні сходи
В які ніхто не може увійти
За ними бо душі глибокі води
Але мені ти кажеш — йди!
Я увійду, не бійся, зла не змо́жу спричинити
Тому, що дуже лю́блю я тебе́
Не хочу чимось засмутити
Й не залиши́ти бруд ніде
Я далі йду —й в квітуче поле потрапляю
В якому квітів незлічені кольори́
Дерева різні та пташки співають
Та сонце й небо небувалої краси
А далі пагорби, річки та гори
Мелодія чарівна десь пливе
Стежки уквітчані і синє, синє море
Любов та щастя тут живе
Це все в очах твоїх — всього́ не осягнути
Твій світ....твоя любов..... твої думки
Я тільки краплю зможу і збагнути
Із океану, котрий є насправді Ти!