Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ДО ТЕБЕ, ДОНЮ!. . ( це з моїх снів) - ВІРШ


геометрія: ДО  ТЕБЕ,  ДОНЮ!. .             ( це з моїх снів) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 18

Пошук


Перевірка розміру




ДО ТЕБЕ, ДОНЮ!. . ( це з моїх снів)

Доброго дня, донечко!.. Це я – твій тато! Ти знаєш, що мене вже давно нема, я давно загинув. Не жахайся і не лякайся, донечко… Я з того світу,- якщо він є і навіть якщо його нема,-гукаю до тебе, моя дівчинко. Ти думаєш, що цього не може буть ,щоб я мертвий давним-давно, подавав свій голос, точніше своє до тебе послання… Цього ніби й не повинно бути, але є. Мене вбила війна. Не зрозуміло, для чого потрібні ці війни… Хіба може бути, щоб була війна , що людям ділити на нашій чудовій землі?.. Чого їм сваритися, чого їм стріляти ?.. Для чого убивати собі подібних?.. Я так і не зрозумів, хоча й прожив то я небагато років, навіть до 30 років не дожив…Ніхто за життя не пояснив мені. Може почує хтось тепер, коли мене вже нема?.. Хто його знає, адже ніхто і не знає, де моя могила,.. а вона ж і не на цвинтарі, і немає на ній ніякої позначки, що тут знаходиться мій прах, і червоної зірки на ній немає, як на інших могилах. А я ж воював, громив фашистів, з перших днів війни, аж до своєї загибелі. Воював за свою Землю, за Мир, віддав своє життя і осиротив і тебе доню, і Василька, і Галинку, і маму Полю, і сестер Оленку і Дусю, і вашу бабусю… Пробач мені, доню…Я знаю, як важко вам було жити в окупації, як ви бідували, залишившись без хати, без засобів до існування… Знаю, як ви допомагали мамі будувати хату, як захворіла і померла Галинка… А коли ви пішли до школи і навчилися читати і писати, ви читали і перечитували той один-єдиний лист, який мама отримала уже після отримання “похоронки’’, та ви все ж вірили, що здійсниться чудо і я повернусь…Я ніби й тепер бачу, як ти і Василько вибігали з хати і вдивлялися у дорогу, ви так ждали мене, що аж хворіли від того чекання, особливо ти, моя дівчинко, Василько все таки хлопчик, він умів стримувати свої почуття, а ти нестримно плакала, особливо коли хворіла на кір і сама ледве не померла, а тобі приснився сон в якому ти бачила бій у якому я загинув, той сон був правдивий, саме так як тобі приснилося я й загинув. Знаю, як довго і старанно ви шукали мої сліди і мою могилку, та так і не знайшли…А я ніби й зараз чую ваше: “Тато! Таточку, вернись!” Я знаю, доню, що вже давно немає мами, бабусі, моїх сестричок, нема вже й Василька і твого синочка та невісточки… Та є ти, моя люба донечко, є твій молодший синочок, є донечка, є твоїх четверо онуків, ось-ось появиться правнучка … Життя продовжується…Треба жити, доню! Отож і живи, і радій життю, бо більш його не буде… ДИВНИЙ СОН… Неспокійно якось спала, Відчувала в серці біль,, Ніби я у парку ‘’Слави’’ З ворогами бачу бій… І снаряди рвуться близько, Кулі навколо свистять, А мій тато з автоматом, В бій веде своїх солдат… Все змішалось: час і люди, Я дивлюся на той бій… І гукаю що є сили: -Я з тобою, рідний мій! Я торкаюсь обеліска, Через шум і тріск, і свист, Чую голос тата близько,- Рідний, впевнений, чіткий: -Що ти, доню! Боже правий, Сюди ,донечко, не йди, Захищать вас наше право, Ти ж додому поспіши! Там тебе жде і бабуся, Старший брат, мала сестра, І хвилюється матуся, А ти, доню, тут одна… А до мене…Неможливо… Навіть думати не смій, Ти пробач, що так вже вийшло, Ми ведем смертельний бій. .. В тім бою татко загинув, І його весь батальйон, Тільки де його могила Не повідав навіть сон…

ID: 793925
Рубрика: Проза
дата надходження: 31.05.2018 22:16:35
© дата внесення змiн: 31.05.2018 22:19:49
автор: геометрія

Мені подобається 7 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (151)
В тому числі авторами сайту (16) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Любов Вакуленко, 01.06.2018 - 11:33
17 Щемливо, до сліз.
 
геометрія відповів на коментар Любов Вакуленко, 01.06.2018 - 16:39
Дякую,Любо! 16 42 17 smile 31 flo19
 
яся, 01.06.2018 - 11:21
flo18
 
геометрія відповів на коментар яся, 01.06.2018 - 16:38
Дякую,Ясю! На жаль історія повторюється і ниніші діти залишаються без батьків... 16 43 42 17 smile 31 flo26
 
flo17 17 Зворушливо...
 
геометрія відповів на коментар Світлана Семенюк, 01.06.2018 - 16:37
Дякую,Світлано! "...Не знаю я,де батькова могила, 43
Ми не знайшли його сліди, smile flo31 42
Я тоді пішки ще під стіл ходила, 16 23
А він ішов дорогами війни..." nono flo01
 
Lana P., 01.06.2018 - 05:18
Чуттєвий і болючий твір 17
 
геометрія відповів на коментар Lana P., 01.06.2018 - 16:33
Дякую,Лано! Я батька пам"ятаю лише з маминих спогадів, та зі своїх снів... 16 smile flo31 flirt 43 31 give_rose
 
Чайківчанка, 01.06.2018 - 00:29
give_rose 12 17
 
геометрія відповів на коментар Чайківчанка, 01.06.2018 - 16:32
Дякую,Марійко!.. 16 smile flo31 43 flo08 flo11
 
Ганна Верес, 31.05.2018 - 23:04
Чуттєво написано! Гарна побудова твору: від імені героя твору! 12 12 12 16 17 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 01.06.2018 - 16:30
Дякую,Ганю! Тато нам снився постійно, і ждали ми його завжди..."...І я стою біля могил солдатських, 16
Роки біжать стрічками сивини, flo31
Не повернувся із війни мій батько, smile
А я все жду дитя тії війни..." 43 flo19
 
Артур Сіренко, 31.05.2018 - 22:39
Прекрасний і глибокий твір! give_rose
 
геометрія відповів на коментар Артур Сіренко, 01.06.2018 - 16:26
Дякую,Артуре! Нам дуже тата не вистачало, а ми ж ним прямо марили... 16 43 42 ghmm flo31 flo23
 
НАДЕЖДА М., 31.05.2018 - 22:23
12 12 16 Сумна історія, Валюша...Хоч кажуть, що люди бувають у сні щасливими.. 19 21 22 22 flo26 flo16 flo17 flo18
 
геометрія відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.06.2018 - 16:25
Дякую,Надійко! Сни про тата були різні і рідісні,і сумні, та любов"ю пронизані були всі... 16 43 42 flo31 smile flo11
 

Нові твори