"гірка трунково прикра простота
рипить стара акація у білім"
(В.С.)
Старіє акація, - цвіт рудавіє в дощах,
В холодних дворах незадовго оселяться протяги,
На наших довірливих, щирих і зрячих очах
Дні в лету повз літо летять наче вервиці потягів.
А скільки ж то весен акація вабила бджіл!
Всихає… Бува і дощі переходять у засуху,
Лиш білим по білому хрестиком вишитий біль ,
І де ж отой мед, та, обіцяна, Богова пазуха?..
Завинені в крижмо ізнову долатимуть шлях,
Лелеки на стернях чекатимуть поклику осені,
Прекрасне, оте підсвідоме, залишиться в снах,
Покличуть із ганку - удосвіта вийдемо босими.
5!То не акація, то - наше життя... 
