Давайте задумаємось...
Чи можливо, обманом чогось досягти?
Але, не так низько, де наше суспільство.
Люди, їх габарити безмежні їхньою ж волею, для чого вони існуть, що вони створюють і до чого йдуть?
Можливо вони це ілюзія?
Власне, якщо це так..то чия?
Якщо взяти нетрадиційне мислення то що вийде?
- важко розгадувати образи людей будучи в їхньому суспільстві;
- чи являється час їхньою помилкою, є серед них хоча б один хто освоїв його доцільно;
- бажання - це їх вимисел чи обмеження варіації мислення?
Простір якого вони не бачать, чи є на це причини?
Чи є час коли вони створюють ліміти, чи ліміти створюють їх, а може вони вроджені з лімітами?
Яскраво можна жити тільки в обмані, кажуть, що фарби бувають різними, як і вид їхнього життя.
Які види життя можна вибрати?
Чи є стадія або етап, де радикально вибрані види чекають наступний підвид?
Встановлення меж - це видумка, а спосіб їх розширення - хитрість?
Поступово зникнення одного і поновлення іншого - для чого такий солідний круговорот?
Люди мають час, а безкінечність - ні.
Чому? Можливо тому що безкінечність немає круговороту?
Без уявлень і меж, без страху і спраги - вона завжди пряма.
Чи замітна течія її рухів?
Рухи створені нею - це люди чи паразити?
Чи можемо людей назвати паразитами, взяти відмінності добра і зла, це поміняє суть?
Суть однозначних особистостей, чому в кожного вона своя, хоча всі вони різні.
Чи багато дозволених меж вони можуть пересікти, більше цікавить..
Чи пересікав хоча б хтось - межу?
Думаю що так, адже пересічний цикл взаємопов'язаний з дозволеною межею.
І так, появилась - віра.
Невже для цього достатньо пересікти межу?
Межу нашого серця, бо тільки воно працездатне, щоб побачити обман і розвіяти ілюзію...
