Все краще, все ближче, все більш
Я знаю людей цих чудових.
І кожний новенький мій вірш
Все більш повний щастя й любові,
І впевненості, що вони —
Воістину ті, що і треба
Нам для перемоги в війні,
Що Богом керується з неба, —
В війні між добром і тим злом,
Яке заплело Україну
Тугим, міцним, плотним вузлом
В липку і цупку павутину,
Що душить, вбиває її,
Життєві соки з неї смокче,
Неначе павук, і свої
Фікалії ллє їй на очі,
З народу що випило кров,
А мозок згноїло обманом,
Що є незнищенним немов,
Що ніби є геть нездоланним,
Що знову і знову його
Осліплий народ обирає.
Та час торжества зла цього,
На щастя, нарешті минає.
Ця битва не буде легка.
Ця битва нещадною буде.
Але з нами Божа рука
І ці Ним нам послані люди.
27.05.2017, Київ
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html
