Твої очі... Такі глибокі, як океан. Вони такі голубі та чисті, як небо...
Я в них тону і не хочу виринати назад.
У їх синяві я можу знаходитись постійно і буду там, як вдома...
Ніколи не могла собі навіть подумати, що твій погляд може мене так зачарувати. Він постійно манить до себе і я не можу встояти перед цією спокусою. Не піддатися їй буде неможливо...
Ось він... Моя спокуса, моя слабкість... Мій найприємніший гріх... Не можу ним насолодитися!.. Мені його постійно мало... Чи можливо до кінця напитися твоїм поглядом? Чи буде момент, коли я зможу відірватися від цього крихітного неба у твоїх очах?
Та ні... моїх очах... Таки дійсно моїх... Я в них закохана кожною клітиною свого тіла, свого розуму, свого серця. Цей погляд не дає мені спокою ні на секундочку.
Ти не одноразово питав, що ж я бачу у тих очах, якщо не відриваю погляду. А я там бачу все... Бачу тебе, того справжнього, того доброго, того щирого... такого вільного і... мого...
Як відірвати очі від твоїх? Я довго не можу повернутися в реальність при зустрічі з тобою. Від цього солодкого моменту зустрічі наших очей захоплює подих. Важко володіти собою, важко вгамувати те, що відбувається всередині!.. Важко думати і неможливо відволіктися. Усе тіло покривається "мурашками" і тепер вже все немає значення. Усі проблеми відходять на другий план, радість, яку хочу з тобою розділити, може почекати. Усе може почекати.
Весь світ може почекати!..
